Багато фізиків припускають, що ми повинні жити в мультивсесвіті, але їхні основні розрахунки можуть бути хибними

Одне з найбільш вражаючих наукових відкриттів останніх десятиліть полягає в тому, що фізика, схоже, спеціально налаштована на життя. Це означає, що для того, щоб життя стало можливим, певні фізичні величини повинні знаходитися в певному, дуже вузькому діапазоні.

Одним із прикладів тонкого налаштування, який найбільше спантеличує фізиків, є сила темної енергії - сила, що прискорює розширення Всесвіту. Якби ця сила була хоч трохи сильнішою, матерія не могла б збиратися разом. Жодні дві частинки не змогли б об'єднатися, а це означає, що не було б зірок, планет чи будь-якої структурної складності, отже, і життя.

Якби ця сила була значно слабшою, вона б не протидіяла гравітації. Це означає, що Всесвіт зруйнувався б протягом першої долі секунди - знову ж таки не було б ні зірок, ні планет, ні життя.

Це лише один приклад із багатьох.

Найпопулярніше пояснення тонкого налаштування фізики полягає в тому, що ми живемо в одному Всесвіті серед мультивсесвітів. Якщо достатня кількість людей купує лотерейні білети, то стає ймовірним, що комусь випадуть правильні числа для виграшу. Так само, якщо існує достатня кількість всесвітів з різними числами в їхній фізиці, стає ймовірним, що якийсь всесвіт матиме правильні числа для життя.

Довгий час це здавалося мені найбільш правдоподібним поясненням тонкого налаштування. Однак фахівці з теорії ймовірності визначилися від точного налаштування до мультивсесвіту як приклад хибного міркування - те, що я досліджую у своїй новій книзі «Чому? Мета Всесвіту». Зокрема, звинувачення полягає в тому, що теоретики мультивсесвіту роблять те, що називається помилкою зворотного гравця.

Уявімо, що Бетті - єдина людина, яка грає в місцевому бінго-холі одного вечора, і завдяки неймовірному везінню всі її номери випадають в першу ж хвилину. Бетті думає про себе: «Ого, в інших залах бінго сьогодні, мабуть, багато людей грає в бінго!». Вона міркує так: якщо багато людей грає по всій країні, то не так вже й малоймовірно, що хтось може назвати всі свої номери в першу хвилину.

Але це приклад зворотної помилки азартного гравця. Незалежно від того, скільки людей грають або не грають в інших залах бінго по всій країні, теорія ймовірності говорить, що не більш імовірно, що самій Бетті пощастить так само, як і їй.

Це як гра в кості. Якщо нам випадає кілька шісток поспіль, ми помилково вважаємо, що ймовірність випадання шісток у наступних кидках менша. А якщо ми не отримуємо жодної шістки протягом деякого часу, ми помилково припускаємо, що в минулому повинно було випасти багато шісток. Але в дійсності кожен кидок має точну і рівну ймовірність один до шести, що випаде певне число.

Теоретики мультивсесвіту припускаються тієї ж помилки. Вони думають: «Ого, як неймовірно, що наш Всесвіт має правильні числа для життя; має бути багато інших всесвітів з неправильними числами!» Але це так само, якщо б Бетті думала, що може пояснити своє везіння тим, що інші люди грають у бінго. Коли створювався цей конкретний Всесвіт, як і при киданні гральної кістки, він все ще мав певний низький шанс отримати правильні числа.

На цьому етапі теоретики мультивсесвіту вводять «антропний принцип» - оскільки ми існуємо, ми не могли б спостерігати Всесвіт, несумісний з життям. Але це не означає, що такі інші всесвіти не існують.

Уявімо, що в глибині зали для гри в бінго ховається божевільний снайпер, який чекає, щоб застрелити Бетті, щойно випаде число, якого немає на її картці бінго. Тепер ситуація нагадує точне налаштування в реальному світі: Бетті не могла спостерігати нічого, крім правильних чисел для виграшу, так само, як ми не могли б спостерігати всесвіт з неправильними числами протягом усього життя.

Навіть якщо так, Бетті помилилася б, зробивши висновок, що багато людей грають у бінго. Так само теоретики мультиверсумів помиляються, роблячи висновки з точного налаштування на багато всесвітів.

А як щодо мультивсесвіту?

Хіба немає наукових доказів існування мультивсесвіту? І так, і ні. У своїй книзі я досліджую зв'язок між помилкою інверсійного гравця та науковими доказами існування мультивсесвіту, що, на диво, не було зроблено раніше.

Наукова теорія інфляції - ідея про те, що ранній всесвіт роздувся до величезних розмірів - підтримує теорію мультивсесвіту. Якщо інфляція могла статися один раз, то вона, ймовірно, відбувалася в різних частинах космосу, створюючи всесвіти у власному розумінні цього слова. Хоча це може дати нам попередні докази існування певного типу мультивсесвіту, немає жодних доказів того, що різні всесвіти мають різні числа в їхній локальній фізиці.

Існує глибша причина, чому пояснення мультивсесвіту не спрацьовує. Імовірнісні міркування керуються принципом, відомим як вимога повної доказовості, який зобов'язує нас працювати з найбільш конкретними доказами, які ми маємо в наявності.

З точки зору точного налаштування, найбільш конкретним доказом, який мають люди, що вірять у мультивсесвіт, є не просто те, що всесвіт налаштований, а те, що цей Всесвіт налаштований. Якщо ми вважаємо, що константи нашого Всесвіту були сформовані імовірнісними процесами - як і припускає теорія мультивсесвіту, - тоді неймовірно малоймовірно, що саме цей Всесвіт, на відміну від якогось іншого з мільйонів, був би точно налаштований. Як тільки ми правильно сформулюємо докази, теорія не зможе їх пояснити.

Загальноприйнята наукова думка полягає в тому, що ці числа залишаються фіксованими з моменту Великого вибуху. Якщо це так, то ми стоїмо перед вибором. Або це неймовірна випадковість, що наш Всесвіт має правильні числа. Або ці числа є такими, якими вони є, тому що природа якимось невидимим, вбудованим принципом керується або спрямовується до розвитку складності та життя. На мою думку, перший варіант занадто неймовірний, щоб сприймати його серйозно. У моїй книзі представлена теорія другого варіанту - космічної мети - і обговорюються її наслідки для людського сенсу та призначення.

Це не те, чого ми очікували від науки. Це трохи схоже на 16 століття, коли ми вперше почали отримувати докази того, що ми не знаходимося в центрі Всесвіту. Багатьом було важко прийняти те, що картина реальності, до якої вони звикли, більше не пояснювала дані.

Я вважаю, що зараз ми перебуваємо в тій самій ситуації з точним налаштуванням. Одного дня ми можемо здивуватися, що так довго ігнорували те, що лежало на видноті - що Всесвіт сприяє існуванню життя.

Переклав: Булочка Андрій