Травневий настрій

добрий настрій 
веселий настрій
сумний настрій
похмурий настрій
нейтральний настрій
травневий настрій

Ч.3. Вічна обіцянка літа

Літо — це завжди трохи занадто. Травень — це в самий раз. Травень — вічна обіцянка літа, вічного літа: воно не має початку цього місяця, а значить, і не має кінця. Травень — це завжди пружня, соковита зелень, яку ми і запам'ятаємо такою до того, як запанує червень з його надміром. 
Травень — це вечори після дощу, котрі зводять з розуму. Коли не можеш надихатися повітрям найкращої країни у світі...
Травень — це не холодно і не спекотно. 
Травень — це ідеально.
Але це травень...
А що таке травневий настрій, не знає ніхто.
... Окрім дніпровського художника Івана Коваленка.

***

Бувайте мої травневі вечори поїздок/прогулянок додому з «The National»!
Що на мене чекає у червні?

***

Ч.2. Закрите кафе

На Березинці (повертаючись додому з центру на автобусі, вийшов, як завжди, раніше), в приміщенні колишньої «Любави», у закритому кафе сиділи люди. Сиділи, як можуть сидіти лише ті, хто нікуди не поспішає. Вони зачинились собі там, ніби у травні. 
Це або персонал закладу, або їхні друзі. А скоріше, і ті, і ті. Горіло тьмяне світло, великі вікна нічого не приховували.
Я хотів сфоткати, а потім думаю: навіщо? Я все так опишу, що буде краще, ніж на будь-якій фотографії. У всіх моїх читачів неймовірна фантазія. Ви думаєте, це ви обираєте, що читати? Ні, це я обираю, кому читати.
Ті люди зачинились там і насолоджуються останніми моментами травня. На все кафе тихенько горланять «The National». Люди випивають. Це не просто пиятика, це ритуальний жест по удержанню травня. Скільки ти протримаєш ефект від алкоголю, стільки буде продовжуватися травень... Священний вогонь травневого сп'яніння...
Ех, шкода, що я зараз не п'ю. Я би постукав до них, вони би побачили, хто це, і впустили мене до себе. Разом ми би викликали дух вічного травня...
А так — червень прийде за розкладом. Зустрічайте.

Ч.1. Космос Землі

Пішов до Художнього, бо хотілося відчути музейної атмосфери. А виставка я розумів, яка буде. З афіші вже все ясно: квіти, гори, квіти, бузок.
Ви були в Дніпровському художньому музеї? Я тащусь від його антуражу і оздоблення: великі сходи, важкі портьєри, мідні ручки, старі годинники... Неважливо, яка там виставка.
Ви були в космосі? Ні, не так: відчували невагомість? На картинах дніпровського художника Івана Коваленка зображена Земля, точніше, Україна, а таке відчуття, ніби космос. Земля в космосі. Космос на Землі.
Бо ти ніби в повітрі висиш. Немає за що зачепитися. Картини ні про що... Про все. 
Уявляю, якби сюди привести якогось юного поціновувача сучасного мистецтва, який погано обізнаний з історією, власне, того самого мистецтва, він би запитав кураторку(наглядачку):
—Перепрошую, а які проблеми порушує автор у своїх роботах?
—У Івана Михайловича немає проблем.
І дійсно, майстру 70 років, здається, він вирішив усі свої проблеми. І не свої. Для себе.
Він малює квіти, гори, річки, сніг, дерева, луги, а ти ніби бачиш зірки і галактики... І так тоді легко стає!
Подібні виставки однозначно мають бути! Для тих, хто хотів в космос, а Ілон Маск не бере. Коваленко візьме. Тільки каса музею працює до 17:00. 
Понеділок, вівторок — вихідний. 
Перша середа місяця — сандень.