Як миттєво стати експертом з мистецтва перформансу Марини Абрамович
Марина Абрамович, відома в усьому світі своїми захопливими, зворушливими, часто небезпечними перформансами, є однією з найвидатніших художниць свого покоління. Оскільки нова виставка її робіт щойно відкрилася в Королівській академії в Лондоні, наша експертка Гелен Окден розповідає про ключові факти, які варто знати про цю ікону світового мистецтва та її творчість.
«Глядачі схожі на собак. Вони одразу відчувають, що ти боїшся, що ти невпевнений, що ти не в тому стані — і просто йдуть геть».
Марина Абрамович
1. Що таке мистецтво перформансу?
Мистецтво перформансу — це складний термін для визначення.
Якщо врахувати, що воно знаходить втілення через дії та присутність, то може виникнути питання, чи не є ми всі художниками перформансу.
Крім того, глядачам не обов’язково бути в присутності художника, щоб побачити твір мистецтва перформансу; його можна побачити через фотографії або відео. Перформанси також можуть відбуватися будь-де, в галереї чи на вулиці. Наприклад, художник перформансу Тейчин Шей (1950 р. н.) виступав навіть у в’язниці. Художник може виконувати роботу самостійно або з співавторами.
Перформанс з’явився в Європі у 1960-х роках. Існували й більш ранні групи, які використовували перформанс у своїй творчості, зокрема, дадаїсти, футуристи та сюрреалісти, які створювали провокаційні перформанси, щоб шокувати і представити своє бачення суспільства. А ще були «гепенінґи» — попередники мистецтва перформансу, що з’явилися наприкінці 1950-х. Це були спонтанні, часто імпровізовані, мультимедійні події, які розмивали межі між мистецтвом і життям.
Вони відбувались у соціально-політичному кліматі повоєнного періоду, коли обмежене в правах населення та невдоволене молоде покоління змушували митців ставити під сумнів роль та актуальність мистецтва. Мистецтво перформансу, що зароджувалося, кидало виклик конвенціям традиційних форм візуального мистецтва. Тіло замінило традиційні матеріали і зосередилося на дослідженні простору, часу і взаємодії з глядачем. Твори, які походять з цього жанру, є одними з найсміливіших та найбільш експериментальних у сучасному світі мистецтва.
2. Познайомтеся з Мариною Абрамович
Перформанси Абрамович характеризуються темами стійкості і часто передбачають надзвичайну фізичну та психічну витримку: вони можуть тривати годинами, днями, тижнями або й довше.
Їх також описують як критичне осмислення дитинства під комуністичним режимом. Абрамович народилася в 1946 році і виросла в Белграді, Сербія, яка тоді була частиною післявоєнної Югославії. Її батьки були тісно пов’язані з режимом, і вона виховувалася у привілейованій, але суворій, вимогливій родині. Її книжка «Пройти крізь стіни. Мемуари» починається словами: «Місце, звідки я походжу, має темне минуле».
Будучи студенткою, Абрамович належала до покоління, яке боролося за свободу під час правління президента Тіто. Вона навчалася в Академії образотворчих мистецтв у Белграді, але вважала, що живопис обмежує її можливості. Марина хотіла дослідити нові методи залучення аудиторії. Як приклад раннього впливу вона наводить експерименти Марселя Дюшана щодо «готових речей». Часто це були предмети масового виробництва, які Дюшан брав окремо і підносив до статусу витворів мистецтва. У такий спосіб він кидав виклик сприйняттю того, що таке мистецтво, припускаючи, що інтерпретація витвору мистецтва з боку аудиторії є більш важливою, ніж матеріальність об’єкта.
У своїх ранніх перформансах Абрамович проводила захопливі експерименти з ризиком для власного здоров’я, зіштовхуючи глядачів зі страхом болю та загрозою небезпеки. Її приваблювала екстремальність як засіб для вираження проблем і встановлення зв’язку з аудиторією. У своїх ранніх сольних виступах, зокрема в серії «Ритм», Абрамович також експериментувала з тривожними аспектами свідомості, використовуючи моменти несвідомого стану, щоб дослідити, наскільки вона повинна бути присутня у своїй роботі.
У середині 1970-х вона співпрацювала з німецьким перформером Улаєм, утворивши колектив, відомий під назвою «Інший». Протягом 12 років вони створювали роботи, які досліджували їхній фізичний і емоційний зв’язок. На фото: зображення роботи «Закохані. Прогулянка Великою стіною», надзвичайного 90-денного перформансу, під час якого обидва митці стартували з протилежних кінців Великої китайської стіни, йдучи назустріч одне одному, щоб зустрітися посередині. Це була справді важка, емоційна подорож. Початкова концепція полягала в тому, що ці двоє одружаться, коли зустрінуться. Але їхні стосунки змінилися. Як пізніше скаже Абрамович: «Кожен з нас пройшов дві з половиною тисячі кілометрів, щоб зустрітися посередині, розійтися і продовжити працювати самостійно. Це був дуже драматичний і дуже болісний кінець».
Відтоді, як Абрамович почала працювати самостійно, вона виконує роботи, черпаючи натхнення в природі, філософії та світових релігіях. Значна частина її мистецтва пов’язана з усамітненням, подібним до аскетизму, притаманним багатьом релігійним традиціям.
Сучасну аудиторію приваблює саме ця самотність і тиша, враховуючи її контраст із насиченим медіапростором, в якому ми живемо. Почуття сили, здобутої через самоконтроль і саморефлексію, є центральним у творчості Абрамович.
3. Основні роботи, які варто знати
Завдяки кар’єрі, що триває вже понад 50 років, є багато робіт Абрамович, з яких можна вибрати найголовніші.
Роботою, яка відзначила її як неперевершену художницю перформансу, став шокуючий, незабутній виступ «Балканське бароко» 1997 року, показаний на Венеційській бієнале. Цей виступ приніс їй «Золотого лева», одну з найпрестижніших нагород у світі мистецтва. Абрамович старанно, одна за одною, відчищає від плоті й крові тисячі коров’ячих кісток протягом чотирьох днів, по сім годин на день. Внизу купи було 500 чистих кісток, а зверху — дві тисячі закривавлених кісток з м’ясом і хрящами.
Ця потужна робота нагадувала про етнічні чистки, що відбувалися під час Боснійської війни на початку 1990-х років.
Потім була «Художник присутній», статична, мовчазна робота тривалістю 736 годин 30 хвилин, в якій художниця спочатку сиділа нерухомо в атріумі Музею сучасного мистецтва в Нью-Йорку. Глядачам було запропоновано по черзі сидіти навпроти неї стільки часу, скільки вони забажають, дивлячись одне одному в очі і ведучи мовчазну розмову. Люди годинами стояли в черзі, щоб зробити це. Серед відомих імен була і Леді Ґаґа. В один особливо зворушливий, несподіваний момент Улай підійшов, щоб сісти на протилежний стілець. Ця пара не розмовляла роками. Спочатку приголомшена, а потім розчулена, Абрамович порушила власні правила, щоб доторкнутися до нього. Перформанс зробив її надзвичайно відомою.
Моя улюблена робота — «Ритм 0», яку Абрамович виконала в Неаполі в 1974 році. Перформерка випробувала межі відповідальності та довіри, віддавши свою долю безпосередньо в руки глядачів. Відвідувачам галереї було дозволено протягом шести годин робити з її пасивним тілом все, що їм заманеться, обираючи з 72 предметів, які вона поклала на стіл. Вони варіювалися від хліба до ножиць, від колючої троянди до, зокрема, пістолета і кулі. Перформанс показав, наскільки чутливими, турботливими, потворними та агресивними можуть бути люди, коли їхні дії не мають жодних суспільних наслідків.
4. Новаторка та її аудиторія
Марину Абрамович сьогодні називають «корифейкою перформансу», але в чому саме полягає її оригінальний внесок до цього виду мистецтва?
Мистецтвознавці припускають, що її мистецтво є відповіддю на різні виклики. Одна з них — зростання ролі технологій у нашому житті, які замінили людську взаємодію; друга — втрата зв’язку зі світом природи, що призвела до екологічних проблем; третя — відволікання, які призводять до розриву зв’язків між людьми.
Абрамович використовує «нудьгу», щоб знайти час і простір для того, щоб щось відбулося. Багато в чому її творчість схожа на даосизм (і, відповідно, буддизм), де медитацію і техніки руху вважають цілющими практиками.
2007 року художниця заснувала Інститут Марини Абрамович і організувала воркшопи «Прибирання будинку», де учасники беруть участь у тривалих вправах, щоб відновити зв’язок з природою і собою.
Художниця також вперше запропонувала ідею залучення глядача до своїх перформансів, часто вимагаючи його участі для завершення роботи. Мало хто з перформерів до цього переймався своєю аудиторією, але на початку кар’єри Абрамович по-справжньому усвідомила силу глядачів. Під час виконання «Ритму 5» у 1974 році вона лежала посеред великої палаючої зірки (символ гнітючого комуністичного дитинства, яке вона намагалася знищити) і втратила свідомість через нестачу кисню. На щастя, лікар у залі втрутився і витягнув її звідти.
Абрамович вважає, що досвід важливіший за оригінальність, і наголошує на важливості піддаватися ситуації, бути відкритою до того, що відбувається навколо. Її глядачі повинні бути готові до нових зустрічей, щоб дізнатися про себе щось нове. Значна частина її робіт була б незавершеною і не мала б сенсу без аудиторії.
5. Грати роль
Мистецтво перформансу викликає різні реакції. Воно може бентежити, а може й надихати. Перформанс залишається захопливим мистецтвом, тому що під час виступу відкривається можливість для трансформації як митця, так і глядача.
Люди отримують важливий, значущий досвід під час перегляду.
Бути присутнім в одному просторі з художником і бути свідком дискомфорту або вразливості перформансу може стати глибоко зворушливим досвідом. Взаємодія сприяє унікальному зв’язку з твором мистецтва, роблячи спостерігача співтворцем досвіду. Ось чому в мистецтві перформансу важливе живе виконання.
Відвідування перформансів Абрамович дає можливість стати свідком історії мистецтва в процесі його творення, а також долучитися до спадщини справді впливової художниці. Її творчість залишається радикальною, вона однаково смілива і вразлива, і для багатьох все ще залишається найважливішою художницею перформансу у світі.
Авторка: Гелен Окден, завідувачка відділу історії мистецтва в Школі Святої Марії в Аскоті та акредитована викладачка Товариства мистецтв. Навчалася в Манчестерському університеті та здобула ступінь магістра історії архітектури в Інституті мистецтв Курто. Живучи в Лондоні, вона раніше працювала в Королівській академії та Національній галереї, а також вела спеціалізовані курси з історії мистецтва в Італії. Вона кілька разів зустрічалася з Мариною Абрамович під час її виступів у Нью-Йорку та Лондоні. Серед її лекцій для Товариства мистецтв: «Як Рафаель став “королем художників”», «Життя і мистецтво Паули Реґо», «Шлюб і міфологія епохи Відродження» та «Марина Абрамович — сила перформансу».
Стаття вперше була опублікована англійською мовою під назвою «Become an instant expert on… the performance art of Marina Abramović» на сайті The Arts Society 17 жовтня 2023 року.
Переклали Ліана Верещака та Катерина Шарабура
