Біографія Алена-Рене Лесажа
Ален-Рене Лесаж – французький романіст і драматург – народився 8 травня 1668 року в Сарзо у Нижній Бретані у сім'ї королівського нотаріуса Клода Лесажа.
У чотирнадцятирічному віці Лесаж став сиротою, опікуни віддали його на навчання до єзуїтів у місті Ванне. 1692 року, коли йому виповнилося 18 років, він переїхав до Парижа, де вивчав філософію та право. Пізніше деякий час займався адвокатурою.
Ален-Рене Лесаж помер 17 листопада 1747 року в Булонь-сюр-Мер (Франція).
Творчість Алена-Рене Лесажа
Творчий шлях Лесажа почався в часи війни між Францією й Англією «за іспанську спадщину», яка викликала великий інтерес французьких письменників до Іспанії, її культури та зокрема до іспанського театру XVII ст. – періоду його розквіту. Вільні переклади п'єс Лопе де Веги, Кальдерона та інших майстрів класичного іспанського театру поклали 1700 року початок драматургічній діяльності Лесажа і на тривалий час визначили його тяжіння до іспанських мотивів. У своїх оригінальних комедіях «Кріспен – суперник свого пана» (1707) і надто «Тюркаре» (1709) Лесаж, розвиваючи традиції демократичної сатири Мольєра, викривав як дворянство, так і безчесну й хижу верхівку міщанства. Після постановки «Тюркаре» в Театрі французької комедії (Комеді Франсез) почалося цькування драматурга офіційними театральними колами, тому Лесаж змушений був порвати з провідним театром країни та почати співробітництво з народним ярмарковим театром, для якого протягом 1712–1737 років написав багато комедій та оперних лібрето.
Фантастичну зав'язку його першого сатирико-реалістичного роману «Кульгавий біс» (1707) запозичено з однойменного роману іспанського письменника Л. Велеса де Гевари (1641). Та однаковий художній прийом служить різним цілям: у Гевари він допомагає ширше показати вплив шахрайської моралі на нижчі верстви суспільства, у Лесажа – розтліваючий вплив грошей, що його нездатні уникнути найрізноманітніші верстви феодальної Франції, яка легко вгадується під іспанськими «масками». Тому чи не найрізкіше таврує Лесаж буржуазію: зіставлення банкірів зі злодіями, зокрема де в чому передує викривальним мотивам Бальзака. Та не менш сатиричні образи представників інших панівних станів і професій сучасної Лесажу Франції: паразитичні дворяни, продажні судді й літератори, шахраї-лікарі змальовані у характерних для їхнього суспільного становища обставинах, діяльності та способі життя, які коментуються зірким до людських вад Кульгавим Бісом – Асмодеєм, далеким попередником Мефістофеля з «Фауста» Гете.
У «Кульгавому бісі» – чи не першому французькому просвітительському романі, де змалювання побуту і звичаїв переростає у викриття суспільних пороків феодальної Франції – Лесаж насамперед розвиває реалістичні традиції французької побутової прози – Ж. де Лабрюйєра і Ш. Сореля, який безпосередньо передує Лесажеві у національно-демократичному й гостро актуальному використанні сюжету іспанського шахрайського роману.
Ще ширшою стає реалістична картина суспільного життя Франції в романі Лесажа «Пригоди Жіля Бласа з Сантільяни» (1715–1735). І цього разу використавши сюжет іспанського шахрайського роману, Лесаж загострює сатиричну спрямованість у змалюванні оточення героя, глибше розробляє характери дійових осіб, особливо самого героя – тієї «середньої людини», яку висували на авансцену життя антифеодальні тенденції, що посилювалися у передреволюційній Франції XVIII ст.
У незакінченому романі «Пригоди Робера Шевальє» (1732), критично зображуючи діяльність колонізаторів-піратів та католицьких місіонерів в Америці, Лесаж малює привабливі образи представників корінного населення країни, незіпсованих пороками дворянсько-католицької цивілізації.
Крім цих найвизначніших творів, Лесажу належать сатирична новелістична повість «День Парок» (1735), збірка листів «Знайдена валіза» (1740), спогади «Кумедна суміш» (1743) і численні вільні переклади й обробки творів грецьких, італійських та іспанських письменників, з яких варто відзначити побудовані на іспанських матеріалах романи «Історія Есгебаніла Гонсалеса» (1734) і «Саламанкський бакалавр» (1736), а також перських казок.
Творчу спадщину Лесажа високо цінували класики європейської літератури (Д. Дідро, К. Гоцці, В. Скотт, А. Франс та ін.), вона мала великий вплив на формування реалізму нового типу не лише у французькій, а й у всій європейській літературі початку XIX ст.
Твори
Романи:
Кульгавий біс (Le Diable boiteux) (1707).
Жіль Блаз (Gil Blas), книги I–VI (1715).
Історія Жіля Блаза із Сантільяни (Histoire de Gil Blas de Santillane), книги VII–IX (1724).
Історія Жіля Блаза із Сантільяни, книги X–XII (1735).
Історія Жіля Блаза із Сантільяни (1747).
Пригоди Робера Шевальє, прозваного Бошеном, капітаном флібустьєрів у Новій Франції (Les Aventures de Monsieur Robert Chevalier, dit de Beauchêne, capitaine de flibustiers dans la Nouvelle-France) (1732).
Бакалавр із Саламанки (Le Bachelier de Salamanque) (1736).
Драматичні твори:
Кріспен суперник свого хазяїна (Crispin rival de son maître) (1707).
Подарунки (Les Étrennes) (1708).
Тюркет (Turcaret) (1709).
Арлекін – барон німецький (Arlequin baron allemand) (1712).
Перевернений світ (Le Monde renversé) (1718).
Прочани Мекки (Les Pèlerins de la Mecque) (1726).
Ревниві коханці (Les Amants jaloux) (1735).
Твори
Критика
