Втрачена і знайдена реліквія: дзвін «Голуб» гетьмана Івана Мазепи
Дзвін "Голуб" - це не просто старовинний артефакт. Це символ української історії та культури, який пережив багато злетів і падінь. Його створення 1699 року на замовлення гетьмана Івана Мазепи стало знаменною подією в українському мистецтві.
Цей унікальний бароковий дзвін, оздоблений зображеннями голуба, гетьманського герба та самого Мазепи, протягом століть мандрував з одного місця в інше, переживаючи війни, руйнування та забуття.
У цій статті ми дослідимо захоплюючу історію дзвону "Голуб" (від його створення до випадкового віднайдення в Оренбурзі). Ми дізнаємося про його унікальні особливості, роль в українській історії та про складні перипетії його подорожі крізь століття.
Ця стаття присвячена всім, хто прагне повернути цю втрачену реліквію на її законне місце - українську землю.
Історія створення
Дзвін «Голуб» був відлитий 1699 року відомим українським майстром Карпом Балашевичем на замовлення гетьмана Івана Мазепи і був призначений для Батуринської Воскресенської церкви (як про це свідчить напис на дзвоні). Церква та знаходилася на Гончарівці, де був гетьманський палац, і, очевидно, була придворною. Іван Мазепа був щедрим добродієм: відомо, що на будову її (та Покровської церкви в Батурині) він дав понад 15 000 золотих.
Виготовлення дзвону приурочили до укладення Карловицького трактату, яким завершилася війна "Священної ліги" (у складі Австрії, Венеційської республіки, Речі Посполитої та Московського царства) проти Османської імперії, у якій остання зазнала поразки. На честь миру на дзвоні вилили і його символ — голуба зі складеними крилами. Звідси походить сама назва литого виробу — "Голуб".
Крім того, оскільки 1699-го Мазепі виповнилося шістдесят, на "Голубі" Балашевич зобразив і самого гетьмана та його герб у бароковому картуші із шоломом та пір'ям.
Дзвін важив близько 40 пудів (понад 650 кг), був у висоту 95 см, і мав діаметр бази 95 см. На дзвоні також був напис "І.С.М.Г.В.Е.Ц.П.В.З." (Іоанн Степанович Мазепа, Гетман Войска Его Царского Пресветлого Величества Запорожского).
Мандрівка крізь століття
Недовго довелося бути дзвонові в Батурині. Року 1708 гетьманська столиця була знищена москалями, які сплюндрували навіть церкви. Але дерев’яна Воскресенська церква якимось чудом збереглася, хоч і була пошкоджена (як це видко з опису Батурина 1726 року). Чи був тоді там дзвін Мазепи — невідомо.
У 1920-х роках Мазепин дзвін знайшов у Домницькому монастирі, що на Чернігівщині, молодий етнограф Борис Пилипенко, згодом науковий співробітник Всеукраїнського історичного музею в Києві. Борис Пилипенко дослідив і сфотографував дзвін, а у 1929 зробив відповідну доповідь на засіданні історичної секції Всеукраїнської академії наук у Києві.
Унікальні особливості
Дзвін "Голуб" - це унікальний витвір мистецтва. Він є одним із небагатьох збережених барокових дзвонів в Україні. Його оздоблення відрізняється багатством та витонченістю і повністю відповідає бароковому стилю. На дзвоні не просто складний орнамент, а напис, який засвідчує, що він був відлитий "за часів щасливого регементу Івана Мазепи".
Ось як описує дзвін у своїх висновках Борис Пилипенко: «На всю ширину корпусу дзвона, врізаючись до смуги з анголів – рельєфний образ Воскресіння. Симетрично до нього, з протилежного боку, теж порушуючи зубчасту смугу анголів – великий рельєфний герб … Поруч герба, з правого боку – постать увесь зріст, вдягнена в жупан, довгий плащ, в широкій шапці, з шаблею на боці. Ліва рука спирається на бедро, права – тримає булаву. Цікавою прикрасою нашого дзвона є зображення птаха з товстою короткою дзюбкою, згорненими крилами і написом «голубъ». Це – символічна назву виробу, цілком запозичена із західної традиції… Свідчення дати й напису не залишають будь-якого сумніву в тому, що на дзвоні – гетьман Іван Мазепа. Немає сумнівів у тому, що дзвін уже до трагічних подій 1708 року не був у гетьманській столиці…».
Борис Пилипенко припускає, що «дзвін являв собою видатний коштовний додаток до офір гетьмана» Домницькому монастирю. Гетьман був його щедрим донатором (про це згадувала також козацька старшина в Бендерах 1709 року), а також фундатором його соборної церкви.
Вкінці XVIII ст. Домницький монастир знайшов собі нових меценатів в особі князя Олександра Безбородька та його брата, графа Іллі Безбородька, котрі відбудували старий Мазепин монастир, оздобили його новими кам’яними церквами, дзвіницею та іншими будівлями і забезпечили відповідним капіталом. На дзвіниці Домницького монастиря зберігся і дзвін Мазепи. Коли і як він потрапив туди — невідомо. Але можна думати, що його збереженню допомогла опіка Безбородьків над монастирем.
Уже у радянські часи, 1927-го, за ініціативою того ж Бориса Пилипенка дзвін перевезли з монастиря до Чернігівського державного музею, де його експонували в музейному вестибюлі аж до початку радянсько-німецької війни.
Через війну Чернігівський державний музей припинив свою роботу у липні 1941 року і почав готувати експонати до евакуації. Слід зауважити, що під час війни музейні колекції з України евакуювали дуже хаотично. Значна частина музейної колекції була завантажена у 3 вагони і відправлена до Уфи. На схід було вивезено біля 30 тисяч експонатів. Складно було простежити, які саме речі туди таки доїхали. Як з'ясувалося пізніше, під час перевезення один із вагонів загубився і лише з часом стало відомо, що він потрапив до міста Оренбург.
Уже після війни експонати почали повертатися до Чернігова. Цей процес був таким же недбалим, як і сама евакуація. А от щодо дзвону "Голуб", то він на територію України після війни так і не повернувся - пам’ятка вважалася зниклою і безслідно втраченою.
Віднайдення в Оренбурзі
І ось у червні 2015 року на дзвіниці Никольського кафедрального собору міста Оренбург було виявлено втрачений дзвін "Голуб". Його випадково віднайшов викладач історичного факультету московського державного університету ім. М. В. Ломоносова Аркадій Тарасов.
На сьогодні дзвін має тріщину і не має «язика», тому не використовується за призначенням. В Оренбурзі або не знають, або замовчують факт, як ця унікальна пам’ятка ливарного мистецтва потрапила до них. Як ідеться у документах Державного архіву Оренбурзької області, у 1945 році з так званого «Эвакобанку» дзвін було передано до Никольського храму.
Дзвін "Голуб": питання повернення української спадщини
Мазепин дзвін "Голуб" - це символ української історії, культури та незламності. Він є свідком славних часів Гетьманщини й уособлює велич гетьмана Івана Мазепи. Повернення дзвону "Голуб" - це лише один із кроків на шляху до відновлення історичної справедливості. Перед нами стоїть велика задача - повернути всі вкрадені росією українські культурні цінності. Це битва за нашу спадщину, за нашу ідентичність, за наше майбутнє. І цю битву ми маємо обов'язково виграти.
На жаль, росія, яка окупувала частину української території, не поспішає повертати цю вкрадену реліквію. В умовах жорстокої збройної агресії питання повернення дзвону "Голуб" стає ще більш гострим.
Однак ми віримо, що український народ здолає ворога та звільнить свої землі. І тоді дзвін "Голуб" нарешті займе своє законне місце в Україні, на рідній землі, де він був створений і де його звучання протягом століть надихало людей.
