Бенюк Роман. Конкурс драбблів
Лист коханій
А я пишу листа, як колись... Вже й згадати важко ті часи, пишу з надією, що ти прочитаєш, що лист мій не пропаде кудись. З відповіддю ти не забаришся, надіюсь. Донесе білий аркуш, без чорнила, мої почуття, думки, переживання, мою мрію, моє рвіння, жагу, мою ніжну любов до тебе. Ось зараз виготовлю конверт, бо вже давно забули про листи і ніхто не випускає конверти, намалюю марку і приклею. Відішлю вітром, він знає адресу. Хоч я і просив не забаритися з відповіддю, ти не поспішай. Я чекатиму стільки скільки потрібно. Вітер знає коли принести відповідь. Серце заб'ється в тривозі, коли з нетерпінням розкрию листа від тебе, точно в такому же конверті з намальованою маркою і чистим аркушем білого паперу, де в кінці — чорнилом поставлена крапка.
