Ганна Спиця. Конкурс драбблів
Заходьте
Вона йшла по засніженому полю, вітер тріпав хустку на голові. Її худенька постать, закутана в стару шубу, здавалася майже невагомою на тлі білої пустелі.
Йшла вже кілька годин, не знаючи куди, просто подалі від того, що сталося.
Раптом побачила вдалині маленьку хатинку. Дим із труби курився тонкою стрічкою в небо. Щось йокнуло в її змученому серці.
Можливо, там вона знайде притулок і трохи співчуття.
Вона ступила на ґанок і обережно постукала у двері.
