Біографія Гайміто фон Додерера

Франц Карл Гайміто Ріттер фон Додерер – австрійський письменник – народився 5 вересня 1896 року у Гадерсдорфі, що під Віднем, в домі лісника, де тимчасово мешкала його родина, оскільки батько займався там регуляцією віденських річок. Будинок не зберігся, нині на його місці – пам'ятний камінь.

Батьком Додерера був віденський архітектор та інженер Вільгельм Карл фон Додерер, матір'ю – Вільгельміна (Віллі) Додерер (дівоче прізвище – Гюґель). Аристократичний титул у 1877 одержав дідусь Додерера Карл Вільгельм Крістіан Ріттер фон Додерер (1825–1900).

1902 року Додерер пішов до школи (Übungsschule der k.k. Lehrerbildungsanstalt), потім відвідував гімназію, розташовану в цьому ж будинку. Влітку 1903 родина переїхала до літнього маєтку Ріґельгоф у Прайн-ан-дер-Раксі. Пізніше Додерер часто бував у цьому домі під час літніх вакацій. У початковій школі та гімназії Додерер був посереднім учнем.

1914 року вступив на юридичний факультет Віденського університету, в 1915 був мобілізований до австрійської армії, де служив у драгунському полку. У 1916 воював на Галицькому фронті як піхотинець, його полк якийсь час розташовувався неподалік Чернівців. 12 липня того ж року потрапив у російський полон. Був відправлений разом з іншими полоненими у табір «Красная речка» під Хабаровськом. У таборі Додерер вирішив стати письменником, тут він написав свої перші тексти, що були пізніше опубліковані під заголовком «Сибірська ясність». Внаслідок Брест-литовського договору Додерер був звільнений з табору і потягом добирався додому, але зміг доїхати лише до Самари. Оскільки далі просуватися було неможливо, він вирішив повернутися назад до Сибіру. У Новосибірську разом з іншими австрійцями знову опинився в таборі. Звільнився й повернувся до Відня в 1920.

1920 року продовжив навчання у Віденському університеті, але полишив право й узявся вивчати історію та психологію. Студіюючи історію, цікавився насамперед епохою Середньовіччя та історією Відня. У цей час почав публікувати статті, писав вірші та працював на своїм першим романом.

У 1923 дебютував книгою віршів «Вулиці та картини», публікувався у численних газетах Відня. У 1925 здобув докторський ступінь з історії. 1927 року покінчила життя самогубством сестра Додерера Гельґа, цього ж року Додерер одружився з Ґусті Гастерлінк. У 1929 почав роботу над романом «Товсті пані» (Dicke Damen), який дописав вже після війни й опублікував під назвою «Демони».

1 квітня 1933 вступив до націонал-соціалістичної партії. 1936 року переїхав до Німеччини, де поселився в Дахау. Про концентраційний табір, що там знаходився, не залишив у своїх щоденниках жодних згадок. Проте саме 1936 року почав дистанціюватися від нацизму. У 1938 з'явився його перший роман «Убивство, яке здійснює кожен» у престижному німецькому видавництві C.H.Beck. У 1940 навернувся до католицизму. Мобілізований в авіацію, відправлений до Франції. 1942 року потрапив на Східний фронт під Курськом. Страждав від жорстоких нападів невралгії. 1945 року опинився у полоні в Норвегії.

У 1946 повернувся до Лінца, а потім того ж року – до Відня. На п'ять років був відсторонений від професійної діяльності через приналежність до нацистської партії. 1948 року завершив роман «Штрудльгофські сходи», але зміг опублікувати його лише в 1951. Роман приніс йому відомість, яка стала ще більшою після публікації в 1956 «Демонів». 1962 року опублікував гротескний роман «Меровінги», а 1963 – першу частину тетралогії «Роман № 7» «Слуньські водоспади».

Гайміто фон Додерер помер 23 грудня 1966 року від раку шлунку. Похований на віденському Ґрінціндорському кладовищі (Grinzinger Friedhof, група 10, ряд 2, номер 1).

Друга незавершена частина «Роману № 7» була опублікована посмертно в 1967 під назвою «Межовий ліс».

Гайміто фон Додерер – лауреат Великої державної премії Австрії (1958), Великої премії Баварської академії образотворчих мистецтв (1964). З 1996 року в Австрії вручається премія імені Додерера.

Особливості творчості Гайміто фон Додерера

У ранніх творах цікавився описом психологічних станів, пов'язаних з демонічними потягами людини та переплетінням людських доль. Для творів Додерера характерна сатирично-іронічна оповідна манера з особливим чорним гумором і схильністю до гротеску. Намагався повернути в сучасний роман зовнішній світ та нову універсальність подій і персонажів. У своїх найвідоміших романах «Штрудльгофські сходи» та «Демони» розгорнув широку панораму австрійського суспільства 1920-х років.

Надскладна структура роману з безліччю персонажів та переплетінь їхніх доль, а також велике значення для розвитку романної дії так званої «мимовільної пам'яті» вказують на Додерера, як на продовжувача ідей Марселя Пруста, реалізованих у романі «У пошуках втраченого часу». Проте, на відміну від Пруста, Додерера цікавить насамперед зовнішній перебіг життя, а не прихований внутрішній світ персонажів.

Другий романний цикл, що умовно називається «Роман № 7» повинен був зобразити австрійське суспільство починаючи з 1880-х років. Проте цей проєкт залишився нереалізованим: був опублікований лише перший роман «Слунські водоспади», тоді як другий, незавершений роман був опублікований посмертно.

Додерер є також автором стилістично досконалих новел та оповідань. Вірші носять автобіографічний характер. Писав також епіграми.

Вибрані твори:
Gassen und Landschaft / Вулиці й картини (1923, поезія).
Die Bresche / Щілини (1924, роман).
Das Geheimnis des Reichs / Таємниця імперії (1930, роман).
Ein Mord den jeder begeht / Убивство, яке здійснює кожен (1938, роман).
Ein Umweg / Окружний шлях (1940, роман).
Die erleuchteten Fenster / Освітлені вікна (1951, роман).
Die Strudlhofstiege / Штрудльгофські сходи (1951).
Das letzte Abenteuer / Остання пригода (1953, повість).
Die Dämonen / Демони (1956, роман).
Die Merowinger / Меровінги (1962, роман).
Die Wasserfälle von Slunj / Слунські водоспади (1963, перший роман задуманої та не написаної тетралогії).
Unter schwarzen Sternen / Під чорними зорями (1966, оповідання).