Ангєліна Сєрік. Конкурс драбблів
Червневий вечір
Я йшла до знайомої хатини тихим червневим вечором. На руках починали з’являтися дрижаки через трохи прохолодний вітер, але на душі було неймовірно тепло. Десь вдалині гавкав сусідський собака і було чути як цей звук відлунюється серед широких ланів старого села. Друзі тільки розійшлися по домівках, хоча здавалося, що сміх досі відлунював у думках.
– Ану бігом у двір! – Це сусідка сварила малого хлопчика.
Та я знаю, він міг думати тільки про похід завтра на річку. Доросліші діти завжди пригощали смаколиками, якраз обіцяли пиріжки.
Ось вже і засвітилися перші зорі. А мені здавалося цей літній затишок буде вічно…