Леся Сагула. Конкурс драбблів
Янгол
Янгол наївно дивилась на мене знизу. Не тікала, не сперечалась, не просила, не чинила опору. Можливо взагалі не розуміла, що її чекає. Ні, я так не можу, вона надто чиста, надто невинна! Ці очі... Зробив крок. Янгол недолуго тріпнула крилами і одна білосніжна пір'їна впала в брудну калюжу. Я замахнувся сокирою, та не зміг нанести смертельний удар цьому беззахисному створінню.
— Василю, скільки можна?! — крикнула мама з вікна.
— Я не можу, вона на мене дивиться!
— То натягни їй шкарпетку на голову і рубай!!! Мені ще ту дурну гуску патрати, скубти і запікати, а ти возишся з нею, як з писаною торбою!
