Слободяник Анастасія. Конкурс драбблів
Вижити
Ранок. Горнятко кави обпікає вуста. За вікном повітряна тривога. На серці біль і втома. Розчаровані люди біжать в укриття. Знайомі очі дивляться на тебе. Ти розумієш, що не такий близький кінець як ми того хотіли. Маленькі дітки дивляться розгубленими оченятами, немов прохають про допомогу. А ти розумієш, що теж хочеш, щоб тебе обійняли міцно, притисли до грудей, сказали «я з тобою, не бійся». Відбій повітряної тривоги. Всі з легкістю зітхнули і поринули в буденні справи. Спокій. Світла кімната, крізь вікно пробиваються сонячні промінчики. Холодна кава на столі і тривожний день у твоїх думках. Немає сили радіти життю. Просто намагаєшся «вижити».
