Мар’яна Райська. Конкурс драбблів
Я гадки не мала що то був за день тижня. Я стояла у дверях з валізою в руках трохи розгублена і в мене навіть не було сил заплакати. Коли я обернулася побачила на підлозі дебеле тіло п'яного чоловіка. З кутів його рота текла слина і він щось бурмотів у своїх невдалих спробах підвестися.
Я не знала цього чоловіка хоча прожила з ним 36 років.
Це був кінець. Тепер ніхто не рятуватиме його від зеленого змія, не боротиметься з демонами в його голові, не буде вірити, що все зміниться. Він буде вільний, зовсім вільний у своєму бажанні іти на дно.
