Олена Міхалець. Конкурс драбблів
Нове прийдешнє
Зимове сонце кидає суцвіття кришталю долу. Сльози розмивають прийдешнє. Поспішаю наосліп. Руйную снігові конструкції білосніжної гармонії.
Хтозна, яка попереду дорога? Поранення чоловіка готує незворотні зміни. Так як було – більше не буде. Зміни в кожному з нас.
- ЖИВИЙ! – досі бринить у вухах скупе повідомлення.
Моє опертя – розхитане війною й болем… Веду розмову з ліком часу перед зустріччю з долею.
Стрічаю змалілі обриси людини, котра обіцяла – світ біля моїх ніг. Провідки, що відходять від тебе, тримають життя. В твоїх очах – спокій. Біль, страх, гнів – під фортецею Бахмут.
Біля моїх ніг – увесь світ – це ти!
…Плекав нас біль за долю України…
