Мельничук Людмила. Конкурс драбблів
Зрада
- Піди до лісу, забери те зайченя! Доглядатиму за ним, - наполягав Вадим.
- Воно в кущі чкурнуло, - кажу.
- Зайці ж сплять з відкритими очима! Треба було за вуха хапати, а не пальцем в нього штрикати… Ех! Проморгала! – бурмотів.
Подібних спогадів з дитинства у нас з Вадимом - сила-силенна. Ми були друзі - нерозлийвода. Правда, лише щоліта. Вадим кожні канікули приїжджав з Маріуполя до бабусі на Волинь. Обожнював село, природу, людей.
В дорослому житті ми загубилися. Вадим - житель Білорусі. Інтернет допоміг сконтактувати напередодні повномасштабної. Почула про поганих бандерівців…
Серце тебе зрадило, Вадиме. Заслала очі пелена…
Шкода.
