Олена Мрійлива. Конкурс драбблів
Хліб
Бабусині руки знову у борошні. Ніби поважна втомлена панна, під тоненькою тканиною спочиває тісто. Лагідно потріскує хмиз у печі. Я нетерпляче ковзаю по старенькому ослінчику. От-от бабуся почне чаклувати.
Пахне, ніби в раю. Я, звісно, не знаю як там, але мені здається, що там пахне хлібом. Свіжим хрустким хлібом, який тане у роті. Кусаю його і забуваю про всі смаколики світу. Навіть про смачнючі цукерки.
Коли шматочок падає, винувато підіймаю і цілую його. Вибач, дорогий хлібе!
Бабусі давно вже немає. Підлогу її хати зараз топче нога окупанта. Рука його спалює зерно.
Мої руки у борошні. Дивись, бабусю, я навчилась! Навчилась…