Вікторія Романова. Конкурс драбблів
Диво
Я була маленькою, блакитноокою дівчинкою, і я вірила в диво. Дівчинка виросла, риси обличчя і характер набули жорсткості, і віра хоч в якесь диво марнішає з кожним днем все сильніше. Зранку читала пост психолога, що порадив поглянути на своє дитяче фото і виказати своє незадоволення собою і життям дитині, тій дитині, якою ви були, і частина якої назавжди залишиться з вами. Того ж дня я дістала з схову і поглянула на фото маленької дівчинки, зі світлим, ріденьким волоссям і великими блакитними очима... Дивлячись на світлину, всередині мене щось промовило: ДИВО все ще ВІРИТЬ В ТЕБЕ.