Кондришин Іван. Конкурс драбблів
Сон істини
Василеві тридцять років. Він живе у Харкові. Того ранку, як завжди, сімʼя прокинулася, разом поснідали і розбіглися: тато – на роботу, Ліза вирушила до школи.
Василь пішов пішки. Раптом він почув рев, якого ще не чув, здається, ніколи раніше… За секунду він зрозумів – це сигнал тривоги. Василь побіг у школу до доньки. Через хвилину його наздогнав свист, а за ним – вибух, потім другий… Чоловіка відкинуло на землю. Останнє, що він бачив – як все охопило полумʼя, і людей, які лежали без рухів... Знову щось задзвеніло…
Це на мобільний прийшло сповіщення. Він прокинувся, годинник на телефоні показував другу годину ночі двадцять четвертого лютого…
