Лілія Куліковська. Конкурс драбблів
Справжня Весна
Березневе сонце огорнуло Нату свіжим затишком. Початок весни… У голові вирували мільйони думок, змагаючись за увагу дівчини всі одночасно. Десь поруч, а, може, всюди, птахи вітали перші промені нового дня.
— Як-бо добре у нас... — Ната примружилася й на мить розтанула у щасливо-безтурботному відчутті дитинства.
— А сьцо у нас добле? — посмикався вимогливо мамин рукав.
— А все у нас добре, синку, — мама ніжно пригорнула чорнявого хлопчика, і втомлені очі осяйнула щира смішинка.
— У нас тепер усе буде добре, – голос ставав впевненішим. — Тепер точно.
Мобільний зворушив мелодією Скорика і почулося найбажаніше:
— Привіт, рідна! З Перемогою нас!
