Глущенко Катерина. Конкурс драбблів
Територія «Ш»
Вовняний шарф — на шию. Вийдеш, постоїш - чути шерех. Якщо шумно - не почути. Приголомшливий шепіт відчуваєш лише в тиші... Сушена шипшина, кульками розкотившись, шумить, як брязкальце. Шум! Кішка зачаїлася — миші?..
Я — безстрашна. Шерех? Шикарно! З чашкою шоколаду послухаю, воскрешу те, що нахлинуло, зігріло. На шафі — потріскана скринька. Відкриєш — і згадаєш, що минуло. Чи прийшло, оновившись?
Те, що хвилювало мене раніше, закинуто, але не викинуто: те, що полюбилося, не викинеш. Сховавшись від цього, ризикуєш: не випити шампанського, не посміятися від душі. Завішу ширму шифоном, Скриньку — в шафу, не засумуєш із пухнастою шубою! Й шарф — до шафи. Шерех — спогади.
