Шевченко Еліна. Конкурс драбблів
Омріяння
Його погляд був таким чистим і теплим, що хотілося розсипатися і більше ніколи не зібрати себе назад. Я вперше почула його голос:
- ніколи не бачив когось, хто випромінює стільки тепла та ніжності як ти.
- Я завжди проходжу сюди, але ніколи не бачила тут тебе.
- Я завжди був тут. Ти просто не хотіла мене бачити.
Він дивився на мене так, що це змусило мене ненавидіти світ, де його не було. Я лягла йому на коліна, а потім все ж розсипалася. Але все-таки зібрала себе назад. Відкрила очі і зрозуміла, що це був сон. Я більше ніколи не бачила такого чистого кохання.
