Міщенко Маргарита. Конкурс драбблів
Втеча
Вона чує приглушені кроки неподалік. Це він. Він прийшов по неї. Від припливу адреналіну, дівчина несамовито повзе далі, залишаючи по собі криваву стежку. Вона не хоче вірити, що виходу немає. Він йде по неї, месник уже близько.
«Останнє, що я відчула, це біль, страх, огиду — це все до нього. До месника. Останнє, що пам’ятаю, - його страхітливу маску. Мені не боліло, коли він тягнув мене назад у те пекло, безжалісно намотавши на кулак моє брудне волосся. Я знову повертаюся до пекла, хоч і не власними ногами».
Програла.
Байдуже, уже запізно.
Запізно?..
Давайте розповім усе з початку. Отож, її звали Джесіка.
