Катерина Половинник. Конкурс драбблів
Земля здригалася під масивними лапами цієї страшної істоти. Вона вся була сплетінням вогняних відтінків, що змішувались на крилах, немов пламені з найглибшого пекла.
Гнітючі чорні очі світилися як дві бездонні ями. Голос нісся ніби грім, що дряпає небо та перетворювався на страшний рик, який пробуджував найжахливіші нічні кошмари.
З відчуття невимовного жаху дитину висмикнув рідний голос.
«Катрусю, не бійся», - лагідно сказала бабуся і підняла онуку на руки. А й справді, з висоти бабусиного зросту монстр здавався вже не таким страшним. І навіть милим.
«Це курка. Її звати Квітка», - пояснила старенька. І понесла онуку спати. Скільки відкриттів у бабусі в селі…
