Микита Рижих. Добірка віршів «Зелена межа»

***
Зелена межа вечірнього лісу
Зайченя ховається у холодному листі
Ніхто не знає що станеться завтра
*
Горло старого дуба нині зовсім трухляве
Птахи залишають дуб наодинці
З прийдешньою зимою

***
Синкопа спіткала стелю відтак вона закричала і втопилася у річці. Напрочуд вогняне серце спустилося з небосхилу і також затонуло у воді. Уже місяць ми живемо без сонця.
Що ще відносить у пам'яті і змиває річкова вода напередодні кінця світу?

***
Кістки сніжинок
Люди хештеги

Безумство трави в якій ми народилися
Безмовність трави в якій нас поховають

Безумство скла в якому ми плаваємо
Беззубість скла в якому ми стікаємо кров'ю

Травма у животі ночі
Надія на ранок який усе розсудить

***
1
Виходжу з чорної кімнати і бачу ніч
Зовні або всередині шлунка не видно метеликів 
Лише чорні фігури оточують усе навкруги
Холод розсмоктується після ввімкнення обігрівача
[Так я тепер називаю сонце]
Я давно не бачив сонця
І моя бабуся вже ніколи нічого не побачить

2
У мене залишилося кілька годин до того, як двері квартири назавжди зачиняться. Ззовні.

3
Ніхто не прийде
Ніхто не повертається
Ніхто більше не воскресне
Нікому не вистачає повітря
Нікому не вистачає любові

4
Скло до якого притиснута пташка мовчить
Диригує нотами мовчання

Зростає зігріта тишею трава
Музика перетворюється на пару

5
Дуби вночі нічого не говорять
Утім так само як і вдень

Мої руки обросли листям
Я сповнений смирення

***
Невідомість любові в якій тоне човен тіла чергового утопленика, що намагається вибратися з безодні. Безумство самотності застигає на воді і бульбашками лопається мовчання. Скажи мені, як довго ти жуєш у темряві м'якоть часу, запиваючи її вином? Твої щелепи теж зводить. Місяць немов вовк чіпляється зубами y бліду шкіру тиші. Вранці ніхто не воскресне. Вранці тебе ніхто не полюбить.

***
Колектив могил
Чорний ворон загублений у білому снігу

Ти мовчиш
Мовчання все так само багатозначне як і до похорону

***
Хто створив життя? Світанок.
Хто створив лампочку? Ніч.
Ніч це полотно для лампочки.
Світанок це час для життя.

Дихай.
Будь повітрям для тих, хто задихається.

Мовчи.
Будь рибою у руках м'ясистих хмар.

Час народитись.
Час помирати.

Світанок.
Ніч.