Толя Недоля. Вірші про красу і кохання зі збірки Лабіринти підсвідомості. Ч.4

ОБПАЛЕНИЙ 

Забути неможливо 
Ці неймовірні очі, 
Все серце обпалили, 
Вони горять всі ночі 

І сонце затулили! 
Скажіть, куди подітись? 
Не можу їх забути, 
Боюся загорітись. 

Та вже доволі пізно, 
Бо все нутро палає. 
І почуття ці різні 
Надвоє розривають. 

Одна частина ніби 
Живе життям нормальним, 
Інша тобою марить – 
Ніяк не відпускає. 

Вона мене замучить, 
Не маю сил триматись. 
Я спробував у інших 
Хоч трохи закохатись. 

Твоя дівоча врода 
Такого не сприймає. 
Надовго на свободу 
Мене не відпускає.

Коли тебе не бачу – 
Все ніби холодіє, 
Бо ніби і не плачу – 
Навколо все німіє. 

Ні серце і ні розум 
Ніяк не відчуваю, 
Аж поки не дізнаюсь, 
Що ти мене кохаєш! 
13.07.2023

ПОЄДНАННЯ 

Мармур і вогонь – 
Це дивна суміш! 
Не залишає 
Мене байдужим. 

Мармур холодний, 
Як біла шкіра: 
Прожилки ніжні – 
А пахне звіром! 

Як гарні очі, 
Вогонь палає! 
Навколо нищить 
Та притягає! 

Їх поєднання 
В тобі природне – 
Взаємодіє 
Як завгодно: 

Вогонь холоне, 
Мов кров у жилах. 
Киплячий холод 
Лишає сили. 

Сьогодні бачив 
Це поєднання: 
Холодну пристрасть 
І гнів кохання! 
14.07.2023

КАЙДАНИ 

Я хочу до тебе 
У теплі обійми. 
Відчуть твоє небо 
І жити повільно. 

Щоб все відчувати – 
Кожну клітинку. 
Без меж цілувати 
Закохану жінку. 

Закохану в мене, 
Бо я грію серце, 
Заповнюю розум 
І очі-озерця. 

Руками торкати 
Волосся шовкове 
І тихо співати 
Тобі колискову. 

Прийми моє серце, 
Бо дуже гаряче! 
От-от відірветься – 
Від байдужості плаче! 

Я хочу, щоб ти 
Обійняла до болю – 
У ніжні кайдани. 
Нащо мені воля? 
15.07.2023

БАЖАННЯ 

Я просто згораю, 
Як запалена свічка. 
Потроху зникаю – 
Життя бо не вічне! 

Та краще горіти, 
Ніж бути в коробці! 
По-справжньому жити, 
А не скніти на сонці! 

Кохати на повну 
Жадану й красиву! 
Забути буденне, 
Про голову сиву. 

Нехай теревенять... 
Собі дозволяю 
Яскраво прожити 
На всі, які маю! 

Я хочу відчути 
Щастя доверху! 
Жадаю і буду, 
Бо дуже я впертий! 
15.07.2023

ХОЛОДНА 

Дай мені спокій – 
Не брязкай красою. 
Не ріж моє серце 
Своєю журбою! 

Не псуй мені нерви 
Грімким мовчанням. 
Не край мою душу 
Своїм небажанням. 

Мені вже не сняться 
Твої поцілунки. 
Мене не хвилюють 
Примарні стосунки. 

Удавана пристрасть 
Давно не цікава, 
Бо дуже гірка 
Без солодкого кава. 

Ти зневажаєш 
Нездійснені мрії, 
А очі ховають 
Віконниці-вії. 

Пекуча холодність 
Геть зранила очі. 
Бажаю піти, 
Та кохання не хоче. 
18.07.2023

ЗАМАЛО 
Порадуй серце 
Своєю красою! 
Глянеш на мене – 
Залишусь з тобою. 
Ніби я певен, 
Що буде відмова. 
Маю нагодою 
Запитати знову. 
Тримаю надію, 
Вона – твої очі. 
Знати волію, 
Коли ти захочеш, 
Коли забажаєш 
Відверто сказати, 
Що маєш причину 
Мене пам’ятати? 
Щось підказало: 
- Це «НІ» ненадовго. 
Маю почути 
Твоє ніжне слово. 
Слова замало. 
Де поцілунок 
І пристрасні губи? – 
Твій подарунок. 
Де те кохання, 
Що мою волю 
Як сподівання, 
Чарівно зламало? 
Хочу усе – 
Менше буде замало! 
18.07.2023

СЕРЦЕ 

В моєму серці – 
Лише казкове, 
Солоне, гірке 
І кольорове! 

Солодке з медом, 
Яскраве й грубе, 
Таке, що з перцем, 
З імбиром й цукром. 

Воно не може 
І хоче разом! 
М’яке, відверте 
І без образи. 

Різке, забуте 
І незабутнє! 
Також розкуте 
Та всемогутнє! 

Таке, що палить, 
Таке, що гріє. 
Глибоко ранить 
І шаленіє! 

Забути важко 
Таке безмежне, 
Бо від кохання 
Воно залежне! 
21.07.2023

ПІДМОКЛО 

Настирливий дощ, 
Навколо підмокло, 
Вітер здуває 
Краплі з дерев. 

Тихо. Природа 
Ніби замовкла, 
Певно, чекає 
Сонячний день! 

Заспаний Луцьк 
Наповнюють звуки. 
Люди поволі 
Виходять на двір. 

Ліниве світило 
Повз хмари ледь руха, 
Щоби містянам 
Порадувати зір. 

Воно дрімало, 
Приспане небом. 
Набридливі хмари 
Послабили сон. 

Довго чекали, 
Бо сонечка треба, 
Щоб освітило 
Навколишній фон.

Гріє повітря 
Сяйво потроху, 
Роздмухує вітер 
Сумні небеса. 

Промінь яскравий 
Пробив поволоку. 
Наповнює місто 
Жіноча краса! 
22.07.2023

ЗАГУБЛЕНІ СТОСУНКИ 

Навіщо ти це робиш? 
Його вже не кохаєш! 
І не по ньому б’ється твоє серце! 

Ти зовсім іншого 
Думками обіймаєш! 
Любов твоя йому з жагою віддається. 

Твоя поступливість 
Не має виправдання, 
Бо свою сутність безпорадністю порочиш. 

На своє тіло 
Ти сприймаєш зазіхання, 
Як щось буденне, ніби ти його ще досі хочеш. 

Ти виросла 
З загублених стосунків! 
Нове життя прихильність розпочала! 

Тебе так захопила 
Жага й пристрасть, 
Що зрозуміла – ти до цього не кохала! 
24.07.2023

СТОМЛЕНИЙ 

Я стомлений! 
Напевно прихворів. 
Не радує твоя краса 
Далека! 

Я стомлений! 
Як холодно мені, 
Хоча на дворі 
Дощ і спека! 

Я виснажився 
І не маю більше сил 
Терпіти безнадію 
І мовчання! 

Не знаю, 
Чи вогонь перегорів? 
Не бачу сонця – 
Лише хмари 
Сподівання. 

Я вже не вірю 
У твою любов. 
Мені здається, 
Щастя неможливе. 

Та сподіваюся 
Немов, 
На торжество 
Оманливо-бурхливе!

Я мучуся коханням! 
Вже давно 
Воно від вроди 
Переспіло. 

Як треба діяти? 
Піти? 
Скажи, бо серце 
Прикіпіло? 

Я трохи почекаю, 
Та роки 
Останнє відбирають, 
Що жевріло! 
24.07.2023

ПОДАРУЙ 

Подаруй мені погляд! 
Бачу там нескінченність, 
Пристрасть бачу і спогад, 
Доброту і непевність. 

Подаруй мені губи! 
Щоб прилип і розтанув! 
Поцілунок твій згубить – 
Опиратись не стану. 

Подаруй мені плечі! 
Припаду головою, 
Щоб погладила ніжно, 
Доторкнувшись рукою. 

Подаруй стан і стегна! 
Обійму їх до болі. 
Затамуй поривання – 
Не давай мені волі! 

Подаруй мені серце – 
Із своїм поєднаю! 
Будуть битися поряд, 
Бо безмежно кохаю! 
25.07.2023

ЗОРІ 

Я ніби у хмарах думками блукаю. 
Серед людей твої очі шукаю. 
Раптом засяють, як зорі у небі, 
Дуже хвилююсь, чи зможу угледіть? 

Як же знайти яскраві дві зірки? 
Надто байдужі, мені навіть гірко! 
Ледве ховаю знесолені сльози, 
Не залишають моє серце грози. 

Ніби я клен, що хитається вітром. 
Вії туманом затінили світло. 
Як запалити в цих зорях кохання? 
Що мені вдіяти? Ось запитання! 

Кажу відкрито, хвилююсь відверто – 
Не помічаєш мене дуже вперто. 
Заполонити твій світ я бажаю! 
Та коли бачу – серце палає! 

Не дозволяй йому в полум’ї зникнути. 
Всередині ти, як мені звикнути? 
Я знаю, занурилась пристрасть глибоко – 
Пливи до поверхні, не дай мені спокій! 
26.07.2023

БОЖЕВІЛЬНИЙ 

Така краса! 
Лише насолодитись, 
Дивитись, ніби це вогонь горить! 
Припалює. Ну як відгородитись? 
Протягнеш руку – може обсмалить! 

Така краса! 
Із захватом дивлюся. 
Очей не відірвати, схвильовані вуста. 
Я кожен день об гарну стіну б’юся. 
Ти ігноруєш, бо зі мною щось не так. 

Не так як всі, захоплююсь красою, 
Не так проймає твій дівочий стан, 
Не так ловлю твій погляд, фантазую, 
Не так страждаю від серцевих ран. 

Чужу красу заповнюю твоєю, 
В чужих вустах шукаю жданий смак, 
В чужих плечах, руках твої шукаю, 
Бо божевільний – виглядає так! 

Якщо мені не хочеш спричиняти болю, 
Забудь про такт – скажи усе, як є! 
Бо я давно від тебе збожеволів! 
Все, крім кохання, мук не завдає! 
29.07.2023

ВИНЕН 

Я знову винен, що люблю! 
Перебиваю сон ночами, 
Кохання у сльозах топлю, 
Переживаю – що там з Вами? 

Чи повернулися вночі 
В свою домівку? Чи все добре? 
Чи не намокли, бо дощі? 
Чи не здолала Вас хвороба? 

Та я лише громовідвід 
Для Ваших нелегких стосунків. 
Якщо все добре – задній хід, 
Моя дорога – за лаштунки. 

Чомусь вважаєте себе 
Як гарний приклад для відносин. 
Кладете гаджет, мовчите – 
Не бачите, як Вас заносить. 

Я – джерело усіх проблем, 
Що за життя Ви наробили! 
Хіба це правда? Я лише 
У тому, що кохаю, винен! 
30.07.2023

НЕ ТІЛЬКИ НЕБО 

В твоїх очах – 
Не тільки небо. 
Скажи мені, щоб я всім розповів: 
Там пристрасть і любов – 
Все, що бажати треба. 
Це маю говорити знов і знов! 

В них колір небосхилу, 
Коли минає місяць, – 
Бажає заховатись від проблем, 
Туди, де тихо спав 
Яскравий повний Місяць, 
А небо розбудило від любовних тем! 

В них озера блакить, 
Яку здіймає вітер, 
Бо хоче білий світ перевернути, 
Глибини темних вод, 
Куди не можна плисти, 
Щоб погляд не примусив потонути. 

Дивлюсь іще й іще, 
Неначе під гіпнозом! 
Не маю сил від погляду сховатись! 
В очах я бачу те, 
Що можна називати коханням, 
Бо блищать від хвилювання 
Сльози. 
30.07.2023

ЗАБУВАЄШ 

Ти починаєш до мене звикати. 
Ти не цілуєш мене, як раніше. 
Ти перестав про мій спокій дбати 
І поводишся іноді смішно. 

Забуваєш, що я королева. 
Не даруєш улюблені квіти. 
На день народження спав, а я ледве 
Сльози стримала, щоб не ревіти! 

Ти забуваєш про моє потаємне. 
Може, краса так швидко згасає? 
Твоя увага для мене приємна, 
Але увага давно вже дрімає! 

Ми не живемо, а проживаємо – 
Разом встаємо з прим’ятого ліжка, 
Та хвилювання давно вже не маємо, 
Бо я для тебе прочитана книжка. 

Сумно на серці – промайнуло кохання. 
Наші думки розлетілись далеко. 
Дитячий сміх в гнізді не лунає, 
Тому що наш дім оминають лелеки. 
31.07.2023

ЗЕЛЕНІ ОЧІ 

Забудь про зелені очі – 
Таких зірок не буває! 
Цей колір трави над струмочком 
Спокусливо з сонцем грає! 

Вони не завжди яскраві, 
Бувають темно-зелені, 
Блакитні, з відтінками кави, 
Але все одно зелені. 

Цей колір зустрінеш не часто, 
Як і палке кохання. 
Життя буде хвилясте, 
Якщо полюбиш цю пані. 

З такою будеш на голках – 
Звертають усі увагу. 
Блиск оксамиту і шовку 
Шукає завжди наснаги! 

Така минулі образи 
Ніколи не пробачає. 
Забудеш – смертельно вразить, 
Коли цього не чекаєш. 

Зелені очі розумні 
Тепло комусь проливають. 
У них щось завжди на думці, 
Бо спокій їх не торкає.

Якщо таку серце хоче – 
Заполонила небо – 
Забудь про зелені очі, 
Що дивляться не на тебе! 
01.08.2023

НЕ ВІДЧУВАЮ 

Чомусь я біль не відчуваю – 
Неначе серце заніміло! 
І вже давно не пам’ятаю, 
В якому місці заболіло. 

Та добре знаю, що нестерпно, 
Але пройшло, неначе хвилі. 
Лише нагадує відверто 
Про це обриси твої милі. 

Немає сил з красою боротись – 
Ти все життя заполонила! 
Свідомість може розколотись 
На ту, що любить і немилу. 

Що любить – поглядом тримає. 
Очима хоче обійняти! 
Та інша – почуттів не має. 
Не знає, що таке – кохати! 

Не можу втримати емоцій, 
Коли тебе не відчуваю. 
Мій розум каже, що він проти, 
А серце каже, що кохає! 
01.08.2023

ТОКСИЧНІСТЬ 

Ти не цілуєш мої губи, 
Ти не моє плече кусаєш. 
Коли ти спиш, не твої руки 
Засмаглу шию обіймають. 

Не ти готуєш мій сніданок, 
Не ти поплескаєш по спині, 
Не в мої очі кожен ранок 
Твої подивляться красиві. 

Ти знову нібито страждаєш 
Від кого? Мені не цікаво! 
Сама від себе клопіт маєш – 
П’єш щось токсичне замість кави. 

Себе ти знову заганяєш 
У кут, з якого важко вийти. 
Людей навколо зневажаєш, 
Ніби тебе всі хочуть злити. 

Такі повтори набридають, 
Не красять серце психоритми. 
Лише нестриманий вважає, 
Що із такою можна жити. 

Можливо, не в тобі причина? 
Напевно, треба щось міняти. 
Коли щаслива – ти вродлива, 
Знімай з життя токсичні ґрати! 
05.08.2023

СПЕКА 

Сонце без вітру 
Відкриті вікна 
Парить спека 
Десь недалеко 

Пече ззовні 
І всередині 
Наче ця спека 
Серце зігріє 

Нутро розпалює 
Вогнище жаги 
Тіло просмажують 
Променів шпаги 

Від спеки і жаги 
Не вберегтися 
Треба від спраги 
Вдосталь напитися 

Води напевно 
Потрібно багато 
Та внутрішня спека 
Заважає спати 

Її зупинять 
Холодні губи
Віддай свій холод 
Пече він грубо 

Марно чекати 
Твою відлигу 
Куди сховатись 
В спеку чи кригу? 
19.08.2023

СУМНІВИ 

Мабуть це все! 
Я втратив сили. 
Твоє буття 
Вже перестало хвилювати. 

Все надто просто, боляче 
Й красиво! 
Немає сил 
Тебе таку чекати. 

Не впевнений, 
Що ти щось зрозуміла! 
Або лиш робиш вигляд, 
Що не знаєш. 

Чи переконана 
Що ти того зустріла? 
А може, у омані 
Мрій перебуваєш? 

Ти так вчепилась 
У власні заборони! 
Ти так туман в очах 
Свій хочеш захищати! 

Гадаєш, ніби щастя – 
Твоя молодість красива? 
Насправді – незважаючи на все, 
Когось кохати! 
23.08.2023

КОРОЛЕВА 

Зайшла незнайомка 
Така незвичайна – 
Струнка, граціозна 
І сонцем осяйна! 

Її шкіра бліда – 
Ледь темніша за повітря! 
Така молода 
І доволі привітна! 

–Звідки, славна красуне? 
Чи не з гроту Венери? 
Чи у синьому морі 
Народилась із перлів? 

Я такої не бачив – 
Вроду важко забути, 
Ніби в серці позначка 
Сонцем сповнені груди! 

–Я не з Сонця, не з лісу. 
Я красуня місцева! 
І слова ці до біса, 
Бо я королева! 
23.08.2023

НЕЦІКАВА 

Ти сумна і нецікава. 
Чим ти можеш здивувати? 
Ти закрилася від світу 
І обрізала контакти. 

Від прямого спілкування 
Ти байдужість нагнітаєш. 
Бо вважаєш, що це краще? 
Але так лиш ти гадаєш! 

Світ навколо колоритний. 
Він не стелиться під тебе. 
Якщо втратиш його ритми, 
Він забуде твоє небо. 

Ти йому давно байдужа, 
Бо живеш, як у коробці. 
Дуже мало реагуєш, 
Бережеш образи в стопці. 

Ти цікава лиш для себе! 
Як на це реагувати? 
Неяскраве твоє небо! 
І не вмієш ти кохати! 
25.08.2023

НАСОЛОДЖУЙСЯ 

Насолоджуйся, 
Якщо зможеш, 
Своїм співом солодким 
Без мене! 

Насолоджуйся, 
Якщо допоможе, 
Сіллю сліз, 
Що закрили небо! 

Насолоджуйся – 
Це не складно – 
Ненагрітим 
Стерильним ліжком! 

Насолоджуйся! 
Ця самотність 
Дасть можливість 
Виспатись з лишком! 

Насолоджуйся 
Теплим вітром! 
Хіба нагадає він
Мій подих? 

Насолоджуйся – 
Ти так хотіла! 
Уві сні 
Щоб з розуму зводив! 
27.08.2023

СЕНС 

Немає сенсу – 
Все скінчилось! 
Ти все сказала – 
Мрія зупинилась. 

Всі мої шанси 
Ти ігнорувала. 
Моє кохання 
Як змогла – приспала! 

Тепер живи, 
Як забажаєш. 
Ти демонструєш, 
Що когось кохаєш? 

Тоді чекай чиїсь 
Слова і рухи! 
Чужі нехай печуть 
І гладять руки! 

Твій вибір – з іншим. 
Це твоє життя! 
Забудь мене – 
Відправ у небуття. 

Ти щось не зрозуміла? – 
Розбирайся! 
Мого життя – 
Порада – не торкайся! 
29.08.2023

ЖИТТЯ 

Як складно в ньому розібратись – 
Воно просте і загадкове! 
Всі пазли можуть не складатись, 
Але за сутністю – квіткове! 

Воно турбує і вирує, 
Ніяк не дасть насолодитись! 
Усі проблеми ніби чує... 
Знайде причину, щоб розбитись. 

Тих, хто кохає – нівелює! 
Шукає тих, кому байдуже. 
Воно пригнічене й вирує, 
Та серце слухає не дуже. 

Яким його ти уявляєш, – 
Таке не здійсниться ніколи! 
–Це лінія, – мабуть, вважаєш. 
Насправді – це спіраль чи кола. 

Воно проходить неухильно – 
Назад не буде вороття! 
Все суперечливе і стильне! 
Таке воно, твоє життя! 
30.08.2023

ЧОРНЕ 

Яскраві темні очі 
Палають, як вугілля. 
І навіть чорні ночі 
Цей блиск темнять не сильно. 

Він напрочуд веселий – 
Вогонь і погляд жінки. 
Краса на руку стелить 
Із чорноти картинки. 

А брови – чорні риски, 
Розділені нахилом. 
Як виразні обриси, 
Все завершають стильно. 

Ця незрівнянна леді 
Красою затьмарила. 
На неї так загледівся, 
Що ледве не вкусила! 

Ця амазонка знає 
Краси своєї силу. 
Не проганяй, благаю, 
Скажи, чого хотіла? 

Твої думки не чорні, 
Про це говорять очі. 
Нехай сни кольорові 
Розбудять серед ночі.

Можливо, сірий колір 
Від сонця зажовтіє? 
Відкинь свій чорний опір – 
Нехай все яскравіє! 
01.09.2023

СПРАВЖНЄ 

Де ти ходиш, кохання? 
Чому ми не зустрілись? 
Чи турбуєш навмання 
Тих, кому не хотілось? 

Чому не попередиш, 
Щоб підготуватись? 
Або ледве розгледиш, 
І не хочеш торкатись. 

Чому інших турбуєш? 
Не даєш розібратись. 
За коханням сумую, 
Адже може щось статись. 

Знову зникла надовго – 
Не наповнюєш груди. 
Нищиш світ несвідомо – 
Біль розходиться всюди. 

Нащо ти турбувала? 
Нащо дала надію? 
Це ті ж очі благали 
Піднести тобі мрію? 

Ти була непохитна, 
Прирекла на страждання! 
Хіба так би вчинило 
Моє справжнє кохання? 
02.09.2023

ЛАВРИ 

Твоя краса, як ніж, 
Вривається у спокій, 
Руйнує вщент бар’єр 
Байдужості високий. 

Ти, ніби граючи, 
Зі сміхом присипляєш 
Мій розум, 
Коли і як бажаєш. 

Ця легкість дуже непокоїть 
Моє чутливе серце. 
І рани не загоїть, якщо воно 
Не в тому ритмі б’ється. 

Ми різні, 
Як зима і літо, 
Як звуки флейти 
І литаври. 

Якщо я знов програю 
В цій любовній битві, 
Лишень твою красиву голову 
Прикрасять перемоги лаври. 
03.09.2023

ЩО ДАЛІ? 

Для мого серця це занадто: 
Всі дні без тебе сумувати. 
Невже сигналів було недостатньо 
Назавжди щоб забути, 
Не кохати. 

Життя, як рок, минає неухильно. 
Тебе я починаю забувати, 
Та все ж до сентиментів 
Дуже схильний: 
Не можу світ емоцій оминати. 

Навів собі я сотні аргументів, 
Які доводять, що ми дуже різні. 
Та весь цей пил 
Не пояснить моментів, 
Коли я бачу твої риси ніжні. 

Я знаю, що зусилля всі даремні 
І ти мене ніяк не розглядаєш, 
Та знаю, кроки ці непевні: 
Що буде далі, 
Ти сама не знаєш! 
05.09.2023