Палац та садиба Ганських у Верхівні: український скарб з французьким флером
У мальовничому куточку Житомирщини, в селі Верхівня, ховається величний палац, який протягом століть був свідком бурхливих подій та захопливих історій. Це не просто архітектурна пам'ятка, а й місце, де переплелися долі української шляхти, французького генія та польської красуні. Садиба Ганських - це унікальний комплекс, що поєднує в собі розкіш ампіру, вишуканість паркового мистецтва та романтичну атмосферу епохи Бальзака.
Історія: від польських графів до французького письменника
Збудований наприкінці 18 століття - на початку 19 величний палацовий комплекс - садиба Ганських - вражає своїм вишуканим стилем ампір, популярним у той час. Цей розкішний ансамбль став свідком розквіту роду Ганських, представників відомої польської шляхти. До складу маєтку входили не лише розкішний палац, а й родинна церква-усипальниця, два одноповерхових флігелі, винні погреби та інші господарські споруди. Все це оточував мальовничий парк, що гармонійно поєднувався з навколишнім пейзажем.
У 1780 році граф Ян Ганський передав у спадок маєток у Верхівні своєму синові Вацлаву, котрий перетворив його на справжню перлину. Вацлав, володіючи 21 тисячею гектарів землі та маючи у підпорядкуванні понад три тисячі кріпаків, був не лише маршалком волинської шляхти, але й магістром масонської ложі в Житомирі. 1819 року він подарував Верхівню своїй дружині Евеліні з роду Ржевуських, яка вважалася однією з найкрасивіших жінок Польщі. Їхнє кохання стало справжньою сенсацією того часу.
1847 року вже до вдови Ганської приїхав її коханець, а з 1850 року - законний чоловік - Оноре де Бальзак. Протягом трьох років Верхівня стала для нього джерелом натхнення. Саме тут, у Верхівні, він написав п'єсу "Мачуха", а також працював над романами "Втаємничений", "Депутат від Арсі", "Мадмуазель де Віссар, або Франція за часів Конституції", "Дрібні буржуа" та "Жінка-письменниця".
Історія кохання Бальзака та польської графині Евеліни Ганської вельми цікава. Їхнє листування тривало понад десять років, перш ніж вони змогли з'єднатися.
Після Евеліни маєток перейшов у спадок до її доньки Анни Мнішек. Згодом садиба стала власністю її дядька - Адама Ржевуського, який володів нею до буремних подій 1917 року.
За радянської влади садиба зазнала жорстокого пограбування, родинний склеп Ганських-Ржевуських, де покоїлися пращури, було безжально розкрито та сплюндровано. Історичні документи свідчать, що вже у 1921 році велична будівля палацу була перетворена на приміщення агрошколи, а колишня каплиця, де колись лунали молитви, стала спортзалом.
Можливо, саме розміщення в садибі агрошколи врятувало палац від остаточного знищення. У 1932 році на його базі було створено агротехнікум.
1959 року (з нагоди 160-річчя від дня народження Оноре де Бальзака) у Верхівні відкрили кімнату-музей, яка діяла на громадських засадах до 1995 року.
Музей Оноре де Бальзака
Завдяки зусиллям колективу технікуму в 1995 році було обладнано три меморіальні кімнати, які й стали Верхівнянським літературно-меморіальним музеєм Оноре де Бальзака.
Сьогодні музей пропонує відвідувачам поринути в атмосферу 19 століття, познайомитися з життям і творчістю Оноре де Бальзака, а також дізнатися про історію садиби Ганських.
У музеї експонуються особисті речі Бальзака, рукописи його творів, портрети, листи та інші експонати. Відвідувачі можуть побачити робочий кабінет письменника, кімнати, де він жив і творив, а також інші приміщення палацу.
Особливості архітектури палацу: ампір у всій красі
Величний палац Ганських, зведений за проєктом італійського архітектора Блеріо у модному наприкінці XVIII століття класичному стилі, вражає своїми витонченими формами.
Комплекс, що складається з головного двоповерхового будинку та двох одноповерхових фланкуючих корпусів, розташований на високому цоколі на пагорбі, з якого відкривається мальовничий вид на вигини річки Раставиці. Два флігелі, з'єднані з палацом підземними ходами, доповнюють ансамбль. У одному з них розміщувалася кухня, а в іншому - столярна майстерня та кімната управителя. До родинної усипальниці графів Ганських також був прокладений підземний хід.
Серцем комплексу є цегляна потинькована будівля прямокутної форми (60 м х 15 м) з трьома ризалітами. Її головний фасад, звернений до дороги, прикрашений величним восьмиколонним портиком іонічного ордера, а фасад з боку парку - елегантним шестиколонним портиком.
Широкий фриз центральної будівлі та ступінчасті фронтони бічних виступів палацу Ганських рясніють пишними гірляндами з вінками та розетками. Модільони підтримують лобовий профільований карниз, а трикутні сандрики вінчають високі прямокутні вікна першого ярусу. Цей набір архітектурних елементів чітко підкреслює стилістичне спрямування ампіру.
Особливу увагу привертають горельєфи центрального та паркового трикутних фронтонів. Перший з них зображує музу, що верхи на коні тримає в правій руці лавровий вінок, а другий символізує тріумф дочки Зевса над земними пристрастями.
Внутрішнє оздоблення двоповерхового палацу вражало розкішшю. Стіни прикрашали барельєфи на міфологічні теми Стародавнього Риму та Греції, що було характерною рисою стилю ампір. За багатство інтер'єрів палац колись називали "волинським Версалем", а Бальзак порівнював його з Лувром.
На балконі, обладнаному для оркестру з кріпаків-музикантів, лунали мелодії, а на першому поверсі розташовувалися кімнати для відпочинку, де гості могли заночувати після гучних бенкетів.
Парк: шедевр садово-паркового мистецтва
Парк біля палацу - це справжній шедевр садово-паркового мистецтва. У 1780-х – 1790-х роках граф Ян Ганський заклав на території сучасного маєтку парк. Саме він започаткував створення мальовничого паркового оздоблення, яке за його замовленням спроєктував відомий майстер садово-паркового планування Діонісій Мікклер (1752 – 1853). Роботи велись у кінці XVIII століття з використанням місцевих порід дерев та особливостей природного ландшафту.
Парк гармонійно переходить у густий ліс. Неподалік розташувався ретельно підібраний сад, що спускався до штучного яру, через який було перекинуто витончений аркоподібний місток. Дослідники стверджують, що цей яр був власноруч викопаний кріпаками.
Окремо від палацового комплексу, але на території маєтку, знаходився так званий "мисливський павільйон". Протягом багатьох років він слугував домівкою для сімейного лікаря Ганських – Адольфа Кноте.
Гордістю парку була оранжерея, перед якою красувалися численні рідкісні дерева. Між парком та лісом розташувалася птахоферма, де розводили різноманітні види птахів. А в гущавині лісу водилися спеціально вирощені для полювання вепри, козулі та лані.
Туристичний потенціал: розвиток та перспективи
Сьогодні садиба Ганських належить до пам'яток архітектури національного значення. Тут розміщується філія Житомирського агротехнічного коледжу, а також діє музей Оноре де Бальзака.
Відвідувачі можуть прогулятися мальовничим парком, помилуватися величним палацем, дізнатися про життя і творчість відомого французького письменника, а також відчути атмосферу епохи Бальзака.
Садиба Ганських має великий туристичний потенціал. Це унікальне місце, де можна поєднати екскурсію з відпочинком на природі та яке має всі шанси стати популярним туристичним маршрутом..
В останні роки для розвитку садиби Ганських як туристичного об'єкта робляться значні зусилля. Проводяться реставраційні роботи, оновлюються експозиції музею, організовуються фестивалі та інші культурні заходи.
Завдяки унікальній атмосфері та мальовничій природі, а також цікавій історії кохання Бальзака та Евеліни Ганської, розказаній у стінах цього величного палацу, садиба Ганських може зацікавити мандрівників з усього світу.
