Анна-Марія Джеон. Вірш: Не йди кохана у туман
Не йди, кохана, в туман,
Мене просив мене, ти не йди,
Там, де мрії сплітають стан,
Забудеш ти, як я блукаю в тіні.
Я мов привид, спалахую в ночі,
Коли зорі тихо гаснуть в небі,
Та зранку, в тумані, я знову лечу,
Чорними крилами, в тиші, в сльозах.
Я маю йти, бо мама не знає,
Про силу мою, що в серці палає,
Там, де тіні зливаються в мить,
Я залишу слід, щоб ти міг зрозуміть.
Але коли знову сонце сховається,
Я повернусь, як тінь, що не зникає,
В твоїх снах на яву, я буду, мов вітер в полях,
Коханий, чекай, я знову прийду в твоїх мріях.
