Емма Андієвська. Ясність
ЯСНІСТЬ
(Сонет)
О пощо Ти являєш волю й розум
В світи кульбаб, в переплески, щоб мить
На волосинку часу осягнуть.
З яких джерел Ти небуття відрізав
У втілення і унедійснив зразу ж
Шматком кривавим зміст, подобу, стать,
1 ті, що намагались донести
Твого обличчя найтемшші друзки
В усепрощенну, світлоносну суть,
Вже в небутті невтільному висять,
Не встигши, не схопивши, не пізнавши.
Яви Твоєю милістю світи
(Нехай по нас, по всіх світах, пізніше)
В збагненніше. Або спали вуста.
