Толя Недоля. Темний слід

ТЕМНИЙ СЛІД

Знову погань жбурляє ракети,
Що вибухають над моїми містами!
Знову в думках запитую де ти,
Як подолати відстань між нами?
Здавалось би зараз це недоречно -
Саме існування тепер небезпечне!
А серце шукає розраду і спокій 
Та почуттів справжніх – глибоких.

Як же бракує усмішки й блиску,
Що набувають важливого змісту!
Хочу сховатись у теплих обіймах –
Хай не дають мені дихати вільно!
Щоб прикривали мене наче лати,
Нехай допоможуть цю негідь здолати,
Щоб жити на повну, а не існувати!

Нелюди досі не розуміють,
Що в Україні поляжуть кістками!
Вони лише красти й вбивати вміють,
Нічого спільного немає між нами!
Не боїмося ми їхнього сказу,
Але цю навалу повинні зламати!
Їх треба до пекла усіх і одразу,
Бо там вони мають довіку конати!

Знову жертви від дій цих тварюк,
Які дадуть спокій, якщо їх приспати!
Знову наш рід знемагає від мук -
Ми помстимося, щоб не страждати!
Нехай вибухають у них в головах
Чорні думки! Хай їх нищать гармати!
Назавжди зітремо цей темний слід,
Щоб більше ніколи не чути, не знати!

Толя Недоля, 28.11.24, під час ракетної атаки