Ефект реальності

Англ.: reality effect, effect of the real; нім.: Wirklichkeitseeffekt;
ісп.: efecto de realidad; франц.: effet de réel.

Термін запозичено у Р. Барта (R. Barthess “Communication”, № 11, 1968). Його
вживають у літературознавстві, кінематографі й театрознавстві. Справді ж бо, ефект реальності виникає тоді, коли глядач відчуває, що він присутній на репрезентованому дійстві, що його перенесено в символічну реальність і поставлено перед лицем не художньої фікції та естетичної репрезентації, а реального дійства.
У натуралістичних виставах, що базувалися на ілюзії та ідентифікації, досягали такого ефекту реальності, який дозволяв стирати нанівець будьякі намагання витворювати сенс, використовуючи, за порадою Геґеля, різні сценічні матеріали, які в жодному випадку не можуть дезавуювати “каркас” твору – його невід’ємну частину.
Таким чином, вагомі знаки змішувалися з їхньою референцією. Відтак п’єсу починали розуміти не як дискурс і манеру викладу реальності, а як безпосереднє відлуння цієї реальності.
Ефект реальності (окрім того, що викликає задоволення у глядача від ідентифікації) утверджує зображуваний світ, який ідеально відповідає усталеним у нас ідеологічним схемам, трактованим як природні та всезагальні.