Борис Антоненко-Давидович виступив незаперечним майстром психологічної прози. Особливою рисою його як художника було найглибше проникнення в найдальші, найприхованіші закамарки психології героїв, переконливе вмотивування їхніх рішень, дій і вчинків. Автор неначе зливається з внутрішнім єством своїх персонажів і намагається висвітлити такі глибини людської душі, які до нього не наважувався торкатися ніхто. Б. Антоненко-Давидович не створив об’ємних праць з історико-літературних проблем, але його статті, літературні портрети значно поглиблюють знання про творчість відомих українських письменників XIX – початку XX століття. Основними літературно-критичними жанрами, до яких звертався митець, були: критична стаття, нарис, літературний силует, рецензія, літературний портрет. У цих творах Б. Антоненка-Давидовича органічно поєднані талант аналітика і художника. Письменник без проблем характеризував будь-яке літературне явище, вимальовував творчі силуети митців яскравими поетичними фарбами, робив ґрунтовний літературний аналіз. Твори Критика |