(1609–1640)
Пауль Флемінг – один із найяскравіших поетів школи Опіца, орієнтованої на поетику Ронсара та на ренесансну поезію.
Як ліричний поет він був серед своїх сучасників, безумовно, зіркою першої величини. І самі ці сучасники (наприклад Шоттель), і пізніші дослідники неодноразово наголошували на мелодійності, звучності, музичності віршів Флемінга. Водночас його мова енергійна, виразна, схвильована, вона несе відбиток яскраво вираженої індивідуальності.
Емоційності, природності віршів Флемінга не заважають ознаки стилю епохи – міфологічні імена, велика кількість метафор і мовних феноменів. Вони органічно входять у мовну тканину і не роблять стиль письменника надто витіюватим.
Форма сонета – одна з улюблених форм поезії Флемінга. Пристрасть до сонету – аж ніяк не суб'єктивна забаганка, вона обумовлена цілком певною літературною традицією. Флемінг, як і його друг і вчитель Опіц, мав значний вплив на розвиток сонету.
Твори
Критика
