(1927–2015)
Прозові твори Ґюнтера Ґрасса утворюють особливий художній світ, об’єднаний зовнішньо та внутрішньо. Цей єдиний світ складається з цілого комплексу світів – окремих творів, що утворюють замкнуті чи відкриті системи.
Одним із основних прийомів художньої манери Ґрасса можна назвати зображення великих подій з позицій індивідуального сприйняття. Сам письменник позначає його як «погляд з-під трибуни».
Світ у багатоголосих романах та повістях Ґрасса зображується з погляду кількох героїв. Побачені ними події переплітаються і накладаються одна на одну. Іноді герої одне одному суперечать, однак ця непослідовність і суперечливість відповідають авторському задуму. Тож створюється цілісна картина, об'єктивна з погляду автора. Ця особливість прози Ґюнтера Ґрасса – безпосередній наслідок обраної ним оповідальної перспективи, орієнтованої на індивідуальну свідомість, що визначається характером того чи іншого персонажа.
Ґрасс зображує світ таким, яким він є, але не в об'єктивній реальності, а у свідомості його героя.
Твори
Критика
