Василь Голобородько

(нар. 1945)

Василя Голобородька ніяк не назвеш «поетом одного вірша» (його ж вислів). Його поетика спочатку концентрувалася в парадигмі однопланової емоціогенної образної структури. Потім закручувалася в досить складний герметичний текст із доволі віддаленими аналогіями та алюзіями. Ще один етап — це поезія національно заангажована. У ній образи налаштовані то на гнівний пафос, то на іронію та сарказм, то на сюрреалістичне представлення тоталітарного суспільства.

Міфологічний світ поезій В. Голобородька у своїй основі естетично чуттєвий, невимушено щирий, просвітлений радістю та щастям. Це відкрита до всіх прекрасних форм та виявів людського буття небуденна, свіжа й захоплююча поетично-міфологічна дійсність. Природа у Василя Голобородька одухотворена, в ній людина почуває себе безпосередньо, щасливо та радісно. Людина є органічною частиною цього зеленого камерного світу.

Біографія

Твори

• З дитинства: дощ
• Теплі слова
• Ти живеш у далекому білому місті

Критика

• Гра як форма поетичного буття (На матеріалі поезії В. Голобородька «Дзвінкі конвалії»)
• Поезія як свято мови (Етимологія «Українських птахів» Василя Голобородька)
• «Рухомий храм нечуваного віросповідання» (До 60-річчя від дня народження Василя Голобородька)