Віктор Петров (Домонтович)

(1894-1969)

Ім'я Віктора Платоновича є широко відомим і у зв'язку з його науковою діяльністю. У поле зацікавлень Петрова-науковця входили археологія, етнографія, фольклористика, мовознавство, літературознавство, філософія та навіть політологія.

В. Домонтовича як письменника хвилювали не питання соціуму та їх вирішення, а одвічні екзистенційні проблеми окремої індивідуальності, актуалізовані представниками нового мистецтва модернізму: релятивність істин та моральних цінностей, людські взаємовідносини, у тому числі актуальні тендерні питання, оманливість щастя, всеохоплююче тотальне відчуження як закономірний наслідок встановлення нового техногенного суспільства, керованого бездушною бюрократичною системою.

Мовчання як можливість діалогу з собою й самозаглиблення — улюблений стан для Петрова-Домонтовича. Він сам зізнається, що жадає лише спокою й тиші.

Тиша в творах В. Домонтовича набуває значення радості, задоволення, сонячної музики з ароматом квітів, благодатного життя природи, протиставленого шумові міста, лагідного спокою, великодньої святковості.

Біографія

Твори

• Князі
• Спрага музики
• Трипільська трагедія

Критика

• Дискурс Ф. Ніцше як один із дискурсів тексту роману Віктора Домонтовича «Дівчина з ведмедиком»
• Література українського модернізму: «Дівчина з ведмедиком» Віктора Домонтовича
• Слово і мовчання: самоусвідомлення через іншого (в інтелектуальній прозі В. Домонтовича)