(1895-1973)
Твори Володимира Гжицького — досить осібне явище. Найперш, своєю епічністю, широкоплановістю композиції, умінням органічно тримати в полі зору як конкретні події, так і масштабний рух суспільного життя. Та головне, звичайно, — доля людини в контексті тих півстолітніх зрушень, характер особистості, яка пройшла складну еволюцію пізнання себе і світу.
Уроки творчості В. Гжицького варті уваги не лише істориків літератури. Він пройшов неординарний шлях митця часів радянської епохи. Від піднесення голосу за самобутній розвиток культури малочисельних націй до пізнання минувшини рідного народу. А відтак — до усвідомлення нестихаючого протистояння людини мислячої і державної системи, до пізнання трагедії особистості як трагедії загальнолюдської — ось віхові сходини духовності, яку осмислював художнім словом цей письменник у своїх кращих книжках.
Твори
Критика
