Війна, кохання, перемога. Сущ Вікторія
Вагони прямують на Схід,
сирена волає тривогу.
Не знаю, мій любий,
чи це останній похід,
але прошу, повертайся додому.
Я обійматиму тебе сильно
і цілувати так, як ніколи.
А ти пообіцяй повернутись живим,
обіцяй, що будемо разом ми знову.
Сльози лилися горохом,
а серце робило своє.
Він повернувся додому,
повернувся уже назавжди.
Його вбили, безжалісно й сильно.
Розстріляли серце його і моє.
Кожного дня я вмирала від болю,
кожного дня я втрачала себе.
Читайте також:
Сучасні вірші про війну в Україні
Вірші про Україну, які проймають до сліз
