Богуцька Олена. Вчитель, який змінив моє життя
Вчитель, який завжди поруч
В моєму житті дуже багато якихось людей , фільмів , творів та ігор яких би я могла назвати "вчителями" з тих чи інших причин. Але є сама головна на мою думку подія , яка змінила моє життя на "до" і "після" , так скажемо "Вчитель який навчив жити".
Розповідь буде про мого батька , та його смерть. Дуже дивно розповідати таке комусь , але це насправді так. Коли я була дуже маленької мій тато мною пишався , сильно любив , піклувався, бо завжди мріяв про доньку. І ось , після двох синів - народилася я. Я була для нього ніби "подихом свіжого повітря", як він казав , я була його "зірочкою" і вчив жити він мене так , що я не повинна нічого робити , за мене все зроблять , мені не повинно бути складно. Зараз я розумію, що так не зовсім вірно , але це була його опіка і я дуже скучила за таким. Неможливо описати те, наскільки батько хотів зробити мене веселою , коли я сумувала , чи коли хворіла зробити подаруночок , завжди щось смачненьке.Але одного дня ...
Три години ночі , я прокидаюся від крику брата "Мама , мамо , мам" і тоді вже я насторожилася. Спустившись на перший поверх будинку, я побачила ту картину , яку навіть лютому ворогові не забажаєш побачити , навіть не хочеться описувати. На другий день похорони , і з цього моменту я зрозуміла , що все в житті не так гладко , і що для мене те "гладке" життя робив батько , і тільки тоді я зрозуміла наскільки багато він для мене робив , і чого ще багато я не знала. Насправді було дуже важко , але я ж була маленькою тому повністю не розуміла що сталося , і намагалася усіх підбадьорювати , з того часу мене прозвали "сильна дівчинка" . На цій так звані посаді я тримаюся досі , може вже через час стало трошки легше , але не так як було раніше. Було легше фізично , морально , духовно , фінансово . Але як вчив батько "ніколи не буде легко , завжди будуть якісь перешкоди" , тому я досі підбадьорюю маму і по максимуму допомагаю.
Зараз у мене два старших брати, які всіма силами намагаються замінити мені тата, і з якогось боку у них це виходить , тому вони мої маленькі "вчителі" життя. Турбуються так само як тато , і також вчать мене жити. Я дякую їм за те , що роблять для мене все можливе.
Може не зрозуміло чому саме ця людина , та саме ця подія стала для мене "вчителем" , я поясню. Батько вчив тому , що життя не легке і треба розраховувати тільки на себе . І тому я з малого віку вже розуміла майже усі проблеми дорослих. А сама подія яка сталася , навчила мене бути дорослою , навчила самостійності , адекватно оцінювати обстановку , як би не було важко - я сильна і я з усім впораюся.
Сподіваюся , що ця розповідь не викличе у вас сумних емоцій , а тільки зацікавленість.
Я дуже дякую батькові за те, що навчив мене бути дорослою , дякую за його любов та турботу , піклування та міцні нерви , без його порад я, напевно, не впоралася. Дякую за життєвий урок, тато!
Умови участі у конкурсі коротких оповідань «Вчитель, який змінив моє життя»
