Концаренка Кирила. Вчитель, який змінив моє життя
Українські чоловіки - герої
Єдина розвага – комп'ютерні ігри, єдиний обов’язок – добре поїсти, єдине бажання – «Залиште мене в спокої!». Саме такі пріоритети сучасних підлітків. Такі думки були і у мене.
Вибухи. Новини. Перелякані очі дорослих. Війна. Це слово з п’яти літер змінило не лише життя українців, а і самих українців.
Минає кілька днів і вдома чути плач, розпач, але одночасно відчувається гордість та розуміння, що так треба. Чоловіки стають на захист нашої держави. Вони, дорослі і свідомі, готові на все заради нас.
Вже більше року Україна у стані повномасштабної війни. Багато загиблих і поранених, безліч людей, що втратили не лише житло, а й сенс жити. Хтось вже ніколи не звернеться за порадою до батька, когось ніколи не обійме коханий, багато матерів вже не почують ласкаве «Мамо…»
Моє ставлення до життя – і свого, і суспільства взагалі – змінила не лише війна. Мене вразила мужність та сила духу українських чоловіків. А особливо сильно я пишаюся тим, що маю дядька Олега, який боронив наше майбутнє на передовій.
Травень 2023 року. Дзвінок. «Як? Де? Коли? Він живий?» - сльози мами і бабусі дали зрозуміти, що сталася біда. Три дні невідомості. І ось заповітне «Живий!». Це були єдині слова, які хотіли почути ми усією родиною.
Поранення. Лікування. Реабілітація, що триває і досі. Все це важко, але об’єднало усю родину, як ніколи раніше.
Моїй гордості немає меж, коли хтось запитує мене про кумира, про вчителя, що змінив моє життя, вніс корективи у перспективи. Так, саме вчителя. Тому що саме мій дядько навчив мене сміливості, обов’язку, відповідальності власним прикладом. Олег Віталійович – я пишаюся тобою!!!
Умови участі у конкурсі коротких оповідань «Вчитель, який змінив моє життя»