Дар'я Мацелевич

Рожева кава

Весна.

Люди, люди навколо, але від самотності дзвенить у голові. Тіні зміями в'ються по доріжці, перекреслюють камені бруківки.

— Що вам?

— Матча лате, будь ласка.

В дівчини поруч — руде волосся та сірі очі. Зелені навушники. Та вона й уся вдягнена у зелене, наче жабка.

— Рожеву каву, — каже вона, коли підходить її черга.

Бариста дивується.

— Але в нас немає…

— А ось, бачите? — наполягає руденька. — Як у пані.

В мене у склянці плескає фісташкового кольору рідина.

Бариста киває із розумінням.

— Прошу, одна рожева кава.

Дівчина виймає зелений гаманець.

Самотності немає.

Є весна. Бруньки на сірому гіллі от-от випустять на волю ніжне рожеве листя.

Умови участі у конкурсі драбблів

Read also


Readers' choice
up