Корягіна Анелія. Конкурс драбблів
#бо_так
Вона любила каву. Міцну, гарячу, з корицею і вершками. У такі ранкові хвилини вона на кілька хвилин вимикала телефон, забуваючи про все на світі. Кава обпікала язик і пальці. Байдуже. Любила ті моменти, коли світ довкола зупинявся. Завібрував телефон. Навіть не подивилася на нього. Яка різниця? Кому треба, той почекає. Надійшло сповіщення з електронного журналу. Якісь оцінки, зауваження від вчителів. Було все одно. Не тому, що байдуже, ні. Тому що тримала горня з власним еліксиром. Глянула на годинник. 08.30. Пора. Шкільний автобус не буде чекати. Так не хочеться. Вона любила школу. Однак сьогодні не хотіла туди йти. БО ТАК.