Світлана Бартошко. Конкурс одноактних п'єс
Квартира №5
(П’єса для дітей та дорослих)
Тема Голодомору 1932–1933 рр. в Україні належить до категорії незабутньої історії, що довго не відпускає. Не полишають людей спогади тих, хто пережив страхіття голодомору. Обличчя матерів, які голодним дітям розповідали казки, щоб відвернути їх від думок про їжу.
Пропоную до вашої уваги лінгвістичну казку «Квартира №5». У ній ідеться не про фізичний Голодомор, а духовний геноцид українського народу. Ця казка про літеру Ґ, що саме в голодний 1933-й рік радянська влада «з ідеологічних міркувань» на довгі роки заборонила використовувати в українській мові.
Дійові особи
Оповідачка
Ґавенятко Ґ
Лелека
Літери: А, Г
Ядвіґа Я
Розділові знаки: знак Питання, знак Оклику
Дія перша
(Лунає арія Петра «Сонце низенько, вечір близенько» з опери Микола Лисенко «Наталка Полтавка» (мінус).
Оповідачка. Ця зворушлива історія трапилася ще минулого сторіччя. Під час реформи українського правопису деякі впливові люди вирішили вилучити з нашої Абетки літеру Ґ, пояснюючи своє рішення тим, що літера Г чудово може працювати за двох. І змушена була літера Ґ на довгі роки зникнути з Абетки. На щастя, ці часи канули в небуття. Наша держава стала незалежна. Розпочала відроджуватися українська культура. Чи не час вже повернути літеру Ґ до Абетки?! Про те, як відбувалося повернення букви Ґ у Будинок Абетки, ми дізнаємося з розповіді казкового героя Ґавенятка на ім’я Ґ.
(Коротка пауза). Давно це було. В одному містечку у вишневому садочку стояла собі невеличка хатинка, у якій мешкало Ґавенятко на ім’я Ґ. Одного сонячного ранку хтось постукав у двері. Добре і привітне Ґавенятко відчинило й було дуже здивоване. На порозі стояв Лелека. Він тримав у червоному дзьобі конверт. (Музика замовкає).
Лелека (радісно). Доброго ранку!
Оповідачка. Привітався Лелека.
Лелека. Вам передали листа.
Ґавенятка Ґ. Доброго здоров’я. Будь ласка, проходьте до оселі.
Лелека. Ні-ні, дякую. Дуже поспішаю. Наша родина сьогодні відлітає зимувати до Африки.
Ґавенятка Ґ. А куди саме?
Лелека. Напевно, полетимо до Ґамбії чи Ґвінеї.
Ґавенятка Ґ (схвильовано). Милий Лелеко, а від кого цей лист?
Лелека. Від українських Літер!
Оповідачка. Пояснив чорногуз і, відкланявшись, полетів. Ще якийсь час він із клекотом покружляв над будиночком свого нового друга. А Ґавеня махало йому, тримаючи в крилі лист. Воно ще не знало, про що в ньому йдеться. Але було упевнене: лелека – крилатий символ України, оберіг родинного затишку й злагоди. І тому в конверті повинні бути добрі новини. Так воно й сталося. Ось який зміст цього листа: «Добридень, Ґавенятко Ґ! Любий друже! Без тебе ми не повна родина. Повертайся до Будинку Абетки. Ми на тебе чекаємо. Тримайся й не опускай крила. До зустрічі вдома!» У кінці листа поставили свій підпис 32 Літери. Очі Ґавенятка затуманили сльози. Навіть із птахами в момент великої радості таке іноді трапляється. Не довго думаючи, Ґавенятко вирішило, що завтра поїде до рідних пенатів.
(Лунає пісня «Над веселкою» з музичного фільму 1939 р. «Чарівник країни Оз. Співає Ґарленд Джуді).
Оповідачка. Ще сонечко не встало, а Ґавенятко вже прокинулося. Воно заходилось куховарити. Готуючи ґоґель-моґель, пташка весело наспівувала пісеньку «Над веселкою». І хоча ґави не такі талановиті, як юна акторка й співачка Ґарленд Джуді, Ґавенятко каркало як уміло. Птах поставив на кухонний стіл яєчний десерт й полумисок зерна пшениці першого ґатунку. (Пісня замовкає).
(Лунає сюїта «Ранковий настрій» Едварда Ґріга).
Оповідачка. Оскільки наш казковий герой мешкав один-однісінький, для підняття настрою він увімкнув програвач. Уся оселя наповнилася звуками чудової мелодії Ґріга «Ранковий настрій». Поснідавши, ґаздівний пернатий почав наводити лад у кімнатах. Він підійшов до книжкової шафи й поклав до неї томик Ґарсії Лорки й збірку казок братів Ґрімм. Протер м’якою серветкою зорову трубу. Як і вчений Ґалілео Ґалілей, Ґавенятко любило вивчати нічне небо за допомогою телескопа. Особливо його заворожував Чумацький Шлях. Потім Ґавенятко витягнуло з кишені гаманця й сипнуло монети на стіл. Тут гроші із Ґабону (сантим), Ґренади (цент) та Ґватемали (сентаво). Вони поповнили його колекцію.
На гардеробному столику лежала репродукція художника Миколи Ґе «Дорога в лісі». Ґавенятко хотіло подарувати її картинній галереї, що розташована в тому ж Будинку Азбуки, де мешкала вся його рідня. Загорнувши в рулон полотно, Ґавенятко про себе подумало:
Ґавенятка Ґ (журливо). Як я за ними сумую. Уже час вирушати в дорогу.
(Коротка пауза).
Оповідачка. Через нічний дощ на ранок ґрунт був мокрий. Тому Ґавенятко взуло ґумові чоботи й одягнуло плаща із золотими ґудзиками. Та щойно воно вийшло на ґанок, як раптом зачепилося за східці й впало. У Ґавенятка аж в очах заіскрилося. На щастя, пташка не зламала крил, а лише понабивала ґуль і синців. Як кажуть у народі: «Загоїться, поки весілля скоїться».
Ґавенятка Ґ. Це треба ж було так задивитися на ґирлиґу.
Оповідачка. Вимовила тремтячим голосом бідолашна пташка. А в цей час біля ґанку туди-сюди прогулювалися гуси. Побачивши падіння Ґавенятка, вони почали ґеґекати своєю мовою: «Ґе-ґе-ґе!»
Ґавенятка Ґ. Шановні, я не знаю гусячої мови. Напевно, ви кажете: «Друже, не лови ґав!»
Оповідачка. На що одне гусятко ствердно кивнуло головою.
Замаскувавши гримом синці, Ґавенятко викотило з гаража автомобіль. Поклало до багажника подарунки. І про всяк випадок валізку з інструментами й різними ґвинтиками. Ґавенятко відліпило від вишневого дерева шматочок ґлею й приклеїло ним до хвіртки записку: «Поїхав до рідні». (Музика замовкає).
Дія друга
Оповідачка. У великому-превеликому Будинку Абетки було 33 квартири. У всіх, за винятком №5, жили-поживали Літери. Багато років тому керівник багатоповерхівки пан Українознавець тимчасово пересилив із горища до п’ятої квартири родину Розділових знаків. Своє рішення він пояснив тим, що цих маленьких супергероїв постійно викликають на роботу. Без крапки, двокрапки, три крапки, коми, крапки з комою, тире й інших Розділових знаків нам не скласти грамотного речення. На що позитивний Знак Оклику вигукнув:
Знак Оклику (радісно). Ура! Новосілля!
Оповідачка. А Знак Питання почав ґедзатися.
Знак Питання (іронічно). Знову переїзд?
Оповідачка. І хоча Розділовим знакам було затишно у квартирі №5, вони розуміли: тут повинен мешкати справжній господар – літера Ґ. Про це абетчани неодноразово ставили запитання на зборах мешканців Будинку. І якби хтось поцікавився, яким було їхнє життя без Ґавенятка Ґ, то почув: «Усі ми діти однієї Матусі Абетки, а Ґ наша ріднесенька Буква. Без неї ми неповна родина. Як сказав Борис Антоненко-Давидович: вона «Літера, за якою
тужать». Утім, ніхто не хотів засмучувати ґуру пана Українознавця, і тому погодилися на тимчасове проживання у п’ятій квартирі справжніх працелюбів – Розділових знаків.
(Урочисто). І ось цей день настав! Увесь ранок 32 родичі готувалися до зустрічі вигнанця Ґавенятко Ґ. Розділові знаки переселялися до прибудованого на першому поверсі приміщення. За справами не помітили, як авто Ґавенятка підкотило до Будинку. Лише ґречна літера Г, що мешкала у квартирі №4, вигукнула з вікна:
Літера Г. Агов, літера Ґ приїхала, літера Ґ приїхала! З поверненням, Ґавенятко Ґ. Годі тобі жити самотою! Квартира № 5 уже давно чекає на тебе!
Ґавенятка Ґ. Із великою радістю!
Оповідачка. Відповіло Ґавенятко Ґ. На правах першої літери в Абетці мудра А сказала:
Літера А. Рідні, ми знову разом. Яке це щастя!
Оповідачка. Моторна літера Г на радощах підняла в клітці ґрати й випустила на волю сороку, яка давно проживала в її квартирі. Й хоча в пташки завжди був корм і водичка, вона мріяла повернутися до лісу. Від несподіванки білобока почала жадібно ґльогати повітря свободи. Летіла вона якось зиґзаґоподібно, наче їй насипали солі на хвіст. Утім, сорока не поспішала відлітати далеко від Будинку. Натомість вона сіла на гілку дерева й спостерігала за святом.
Тим часом літера Г запросила всіх грати в «Слова». Після удару ґонґа найшвидше справилися із завданням літери А, Д, И, Ї, К, М, Н, О, Р, У. Ці представники Абетки склали слова РОДИНА, УКРАЇНА, МИР. Пані капітан команди Реґіна Р отримала із крилець ґавеняти ґран-прі. Користуючись нагодою, Ґавенятко Ґ всім подякувало. Адже від сьогодні літера Ґ знову зайняла в Абетці своє законе п’яте місце. У елеґантної Ядвіґи Я зародилася думка:
Ядвіґа Я. Я пропоную висадити навколо нашого Будинку Алею з кущів аґрусу.
Знак Питання (незадоволено). Навіщо?
Оповідачка. Як завжди, у своєму репертуарі, поцікавився Знак Питання.
Ядвіґа Я. Аґрус – колюча рослина. Якщо хтось захоче виселити когось із нашого Будинку, його зупинять колючки.
Оповідачка. Знак Оклику вигукнув.
Знак Оклику. (Радісно). Чудова ідея!
Оповідачка. Щоб не гаяти марно часу, одразу взялися до роботи. Щоправда, ґаздиня літера І не брала участі в заході. Панянка старанно готувала обід. Стіл було накрито просто неба. Упоравшись із роботою, мальована красуня І причепурилася, одягнула ґердан, новеньку ґофровану спідничку та запросила всіх до столу. І хоч вона мешкала у квартирі №12, що на шостому поверсі, але крутилася, мов дзиґа, виносячи різноманітні страви: овочеве раґу, біґос, спаґеті й свіжоспечений хрусткий баґет. На десерт мармелад з аґрусу, плоди манґо й ґлясе. Утім, оскільки основним інґредієнтом напою є чорна кава, самій малечі Розділовим знакам було запропоновано ґоґель-моґель. Усі наїлися досхочу! Після смачного обіду ініціативна Ядвіґа Я виголосила промову:
Ядвіґа Я (урочисто, схвильовано). Я звертаюся до всіх літер від А до Ю! Моя люба Алфавітна родино! Тримаймося завжди разом. Дбаймо про чистоту й грамотність української мови! (Оплески).
Оповідачка. (Лунає «Ґавот» композитора Франсуа-Жозефа Госсека). Закінчився цей чудовий день веселими запальними танцями. Головний герой свята Ґавенятко Ґ і літера І виконали ґавот.
(«Ґавот» замовкає. Лунає мелодія арґентинського танґо).
А потім усі закружляли в ритмах арґентинського танґо. Друзі так ударили в закаблуки, що аж ніг під собою не чули. Було дуже весело. (Музика замовкає)
Завдяки одній пташці, гарна звістка про свято стрімко розлетілася всією Україною. Пам’ятаєте, сороку на гілці? Саме вона підготувала й принесла на своєму хвості матеріал до ґлянцевого журналу. Ось фраґмент із її репортажу: (урочисто)
(Лунає увертюра до опери «Тарас Бульба» Миколи Лисенка).
«Із відновленням української державності в 1991 році літеру Ґ було повернуто до сучасної української Абетки. Наступного після новосілля дня літера Ґ вийшла на роботу. Адже їй треба терміново внести зміни до словників, підручників, букварів, читанок тощо».
(Музика поступово замовкає).
Автобіографічна довідка Бартошко Світлани Анатоліївни
Я за фахом журналістка, а за покликом душі педагогиня. Навчалася в аспірантурі Київського національного університету імені Тараса Шевченка Інститут журналістики. Залюбки за своїми індивідуальними навчальними програмами викладаю в школах та вишах журналістську майстерність.
Нині я працюю в гімназії біотехнологій №177 міста Києва. Відкриваю для молоді захопливий світ журналістики (друковані, електронні ЗМІ).
Наші гімназійні радіоефіри, цикли передач неодноразово отримували нагороди престижних конкурсів. На ХХ Міжнародному фестивалі-конкурсі дитячо-юнацької журналістики «Прес-весна на Дніпрових схилах–2022» ми посіли ІІ місце у номінації «Радіоробота» (назва радіопередачі: «Крути – 1918…, Крути – 2022.».
Під час роботи гуртка я постійно наголошую вихованцям: журналістський матеріал повинен чіпляти читача, глядача, слухача за живе, не відпускати його до останнього речення, до останнього слова. А для цього сам автор повинен бути небайдужою людиною. Саме небайдужість – моє життєве кредо!