Трахтемирів: місце сили, величі та козацької слави

Розташований на мальовничому півострові, що омивається водами Дніпра, Трахтемирів протягом століть вражає уяву мандрівників і дослідників. Оповите легендами й чарами минулого, це місце здавна вабило людей своєю непересічною енергетикою та величчю.

З давньої історії

На просторах України не так вже багато місць, де можна простежити за безперервним розвитком людської цивілізації від кам'яного віку до сьогодення. Трахтемирів - одне з таких унікальних місць.

Перші поселення на цій території з'явилися ще за багато століть до заснування самого Трахтемирова, яке, згідно деяких джерел, сягає XVI століття і мало архаїчну назву Терехтемирів. Археологічні знахідки свідчать про те, що тут жили і творили перші землероби - племена трипільської культури, яких згодом змінили племена доби бронзи. Про велич і силу скіфських племен нагадують потужні вали Великого Трахтемирівського городища VI століття до н. е. Напередодні формування слов'янського етносу на трахтемирівській землі з'являються поселення та городища зарубинецької культури, як-от Бабина Гора, Дідів Шпиль, Монастирьок, Батурова Гора, Заруб, Григорівка, Бучак.

У давньоруські часи на Трахтемирівському півострові постало порубіжне місто Заруб, яке вперше згадується в літописах під 1096 роком. Існує думка, що воно було засноване як сторожовий форпост для охорони південних рубежів Київської держави.

Іпатьєвський літопис під 1168 роком оповідає про Заруб вже як про місто з монастирем, який мав не лише величні кам'яні надземні храми, але й аскетичні підземні печерні церкви. Зарубський брід, що розташовувався поблизу, робив місто важливим транспортним і торговим центром.

Схема літописного міста Заруб

Схема міста Заруб (XII-XIII ст.): А – територія яку займало більш раннє городище Монастирок (VII-X ст.), Б-урочище Церковщина з Пречистенським монастирем, В – острів Варяжій. Рис. І. Парнікози

На жаль, монгольська навала не оминула Заруб. Місто та його монастир були зруйновані, а коли їх відбудували - достеменно невідомо. Історик Е.Л. Похилевич стверджував, що в часи татарського панування на півострові жили представники хана, які збирали данину з Києва. Цих мурз називали темірами, ймовірно, їх було троє, тому й саму місцевість почали називати Терехтемирів, а згодом - Трахтемирів.

Не можна оминути увагою й знаменну подію, що сталася у 1899 році. Саме тоді, під час розкопок у Зарубинцях, видатний археолог Вікентій Хвойка зробив сенсаційне відкриття - він виявив тут артефакти, що свідчили про існування раніше невідомої археологічної культури. Ця культура, названа на честь місця знахідки - Зарубинецькою, нині вважається однією з найважливіших археологічних культур України періоду Залізної доби.

Трахтемирів: козацька столиця, оповита легендами

Нова сторінка в історії Трахтемирова розпочалася з козацької епохи. Місто стало одним із символів козацької волі та звитяги. 

На початку XVI століття Трахтемирів перебував у володінні Остафія Дашкевича - відомого козацького ватажка, русько-литовського шляхтича та першого кошового отамана Запорозької Січі. Історичні джерела свідчать, що на той час монастир вже був відновлений і мав назву Трахтемирівський, про що свідчать і зображення на стародавніх литовських літографіях. На цих зображеннях монастир постає як фортеця з потужними кам'яними стінами та баштами, що височіє на мальовничій кручі над Дніпром.

Остафій Дашкевич

Вперше Трахтемирів з'являється на історичній мапі у 1552 році, коли його згадують в описі Канівського замку. У 1578 році, польський король Стефан Баторій видав спеціальний "привілей", який передавав Трахтемирів у володіння реєстровому козацтву.

Це мальовниче містечко на Дніпрі стало не лише козацькою фортецею, але й важливим осередком релігійного життя. При Трахтемирівському монастирі було збудовано шпиталь, де знаходили прихисток та лікування поранені й літні козаки. Тут же розміщувалася канцелярія реєстровиків та зберігалася козацька артилерія. Козацька старшина щедро обдаровувала монастир, а старі козаки знаходили тут прихисток та опіку на схилі літ.

У 1596 році, під час повстання Северина Наливайка, сейм Речі Посполитої ухвалив рішення про вилучення Трахтемиріва з козацьких володінь і передачу його у власність шляхтичу Гуляницькому. І лише наприкінці 1615 року - після довгих років виснажливої боротьби - козакам вдалося домогтися повернення Трахтемиріва.

Справжній свій розквіт Трахтемирів пережив у часи правління ігуменя Йосифа (Єзекеїля) Курцевича, котрий підтримував тісні дружні стосунки з гетьманом Петром Конашевичем-Сагайдачним. Цей видатний полководець обрав Трахтемирів своєю заміською резиденцією, часто бував тут зі своїм військом, приймав послів та значних гостей, серед яких був навіть єрусалимський патріарх Феофан. Не дивно, що за часів гетьмана Сагайдачного Трахтемирів здобув славу справжньої козацької столиці.

У 1638 році, згідно з Ординацією Війська Запорозького, Трахтемирів знову вилучили з козацького володіння і визначили як місце перебування коронного комісара - начальника реєстрових козаків. Села, що оточували містечко і раніше належали козакам, передали канівському старості Самуїлу Лащу.

Вперше про укріплення в Трахтемирові згадується у джерелах 1643 року. Їхнє зображення можна знайти й на карті французького картографа Гійома Левассера де Боплана. Саме він, мандруючи Україною середини XVII століття, описав Трахтемирів як колишню козацьку резиденцію. У своїй праці "Опис України" Боплан згадав й про Трахтемирівський монастир, який на той час вже носив назву Успенського: "...нижче лежить Трахтемирівський монастир руських ченців, він височіє серед провалля, оточений недоступними скелями. Сюди козаки звозять усе найцінніше, що мають. Також є переправа через ріку".

Трахтемирів у XVII ст. Малюнок Гійома де Боплана

З початком національно-визвольної війни 1648 року Трахтемирів знову опинився під козацьким контролем. У "Реєстрі Війська Запорозького1649 року" містечко значиться як центр сотні у складі Канівського полку. 1650 року польський король Ян Казимир видав грамоту, якою формально передав Трахтемирів у володіння Війську Запорозькому.

Неподалік від Трахтемирівського монастиря, в долині під назвою "Жердева", 1660 року відбулася "Чорна рада", де гетьманом Війська Запорозького було обрано Юрія Хмельницького, сина Богдана Хмельницького. І саме у цьому монастирі він прийняв чернечий постриг, коли відмовився від гетьманства.

Часи занепаду

1678 року монастир зазнав жахливої руйнації: його дощенту знищили турецькі війська. Гетьман Петро Дорошенко, шукаючи нове місце для козацького монастиря, обрав Межигірський. Хоча запорожці згодом відбудували свою обитель у Трахтемирові, їй вже не судилося повернути колишню велич. Остаточного удару було завдано Петром I під час його панування на Правобережжі, коли він позбавив запорожців права на володіння землями Трахтемирова.

Згідно з "Вічним миром" 1686 року, Трахтемирів мав залишатися пусткою. Лише 1714 року, коли місто повернулося під владу Речі Посполитої, почалося його повторне заселення.

1741 рік ознаменувався переходом монастиря до греко-католицького ордену Василіан. Проте вже 1768 року його спіткала трагічна доля: гайдамаки спалили обитель дотла.

Після втрати козацького статусу Трахтемирів переходив з рук в руки різних приватних власників – польських шляхтичів. Згодом, у 1793 році, після Другого поділу Речі Посполитої, місто опинилося під владою російської імперії. З 1797 року воно стало частиною Канівського повіту Київської губернії. В той час Трахтемирів належав російському дворянському роду Гудимів-Левковичів.

Наприкінці XIX століття місто стало центром Трахтемирівської волості Канівського повіту. За даними перепису 1890 року, тут проживало 994 особи. У Трахтемирові того часу була Троїцька церква, церковно-парафіяльна школа, два водяні млини та численні вітряки. Місто також славилося своїм ремеслом – виробництвом млинових каменів з місцевого пісковику.

Місце, де єднаються душа й природа

Трахтемирівський півострів, краєвид

Трахтемирівський півострів щороку приваблює безліч туристів. Дехто приїздить сюди лише на день, щоб насолодитися мальовничими краєвидами, інші ж вирушають у багатоденні походи з рюкзаками, адже Трахтемирів для них – це не просто мальовниче місце, а й справжнє "місце сили".

Дерево-тризуб

У 1990-х роках на Трахтемирівському півострові було створено історико-культурний заповідник, який охоплює майже 600 гектарів мальовничої землі. На його території сховані 81 археологічна, 9 історичних та 9 природничих пам'яток, кожна з яких розповідає свою унікальну історію.

Відвідайте стоянку часів мустьєрської культури, якій понад 120 тисяч років, відчуйте велич скіфського городища, дослідіть залишки храмів Трахтемирівського монастиря, який колись був одним із духовних центрів України. Підніміться на гору Городки, де колись вирувало життя багатошарового поселення, віддайте шану козакам на їхньому цвинтарі.

Козацький цвинтар

Заповідник також пишається своїми природними перлинами: Канівськими дислокаціями, заповідними урочищами "Великі валки" та "Мушина гора", геологічною пам'яткою природи "Веселий шпиль" та гідрологічною пам'яткою природи "Рожина криниця".

Окремої розповіді заслуговує озеро Бучак, розташоване на Трахтемирівському півострові, історія якого сповнена таємниць і драматизму.

Озеро Бучак

Виникнення озера не було природним. Колись на його місці планували збудувати Канівську ГАЕС. Проте амбітні плани не судилося втілити в життя. Будівництво ГАЕС зупинили, а натомість на місці затоплення утворилося мальовниче озеро.

Сьогодні озеро Бучак вражає уяву своєю красою та незвичайною атмосферою. Кришталево чиста вода, оточена мальовничими скелями та зеленими схилами, вабить мандрівників.

Трахтемирів як місце сили

Трахтемирівський півострів – це не лише мальовниче місце з багатою історією, але й місце, яке оповите містикою. Езотерики вважають його місцем сили, сакральним серцем України, порівнюючи з горою Кайлас у Тибеті.

Дніпро тут, огинаючи півострів, ніби закручує потужні енергетичні вихори, створюючи в його центрі (на так званій "висоті 222") концентрований потік природної енергії, що живить усе живе навколо. За старою традицією “висота 222” позначена так званою тріангуляційною триногою. Цей енергетичний центр здавна приваблював людей, які прагнули зв'язку з вищими силами: жерців, волхвів, ченців, козаків-характерників. Колись тут існувало язичницьке капище.

"Висота 222", Трахтемирів

До Трахтемирова приїжджають ті, хто прагне змінити свою долю, знайти відповіді на питання, отримати допомогу та підтримку від вищих сил. З вершини півострова відкривається велична панорама, а сходи та заходу сонця тут особливо вражають.

Трахтемирів - це не просто мальовниче місце на карті України. Це місце, де переплітаються століття історії, де відчувається дух козацької волі, де можна знайти єднання з природою та самим собою.

Відвідування Трахтемирівського півострова може стати незабутнім досвідом, можливістю відчути зв'язок з історією, природою і таємничою енергетикою цього місця.

 

Read also


Readers' choice
up