Таємниця портрета Марії Лопухіної: що приховує шедевр Боровиковського?
Володимир Боровиковський - майстер українського живопису - відомий своїми елегантними портретами, що сяють щирістю та емоційністю. Серед його робіт особливе місце посідає "Портрет Марії Лопухіної", написаний 1797 року. Цей витвір мистецтва не лише вражає красою та майстерністю виконання, але й оповитий містичними легендами, що й досі збуджують уяву.
Володимир Боровиковський: життя і творчість
Володимир Боровиковський народився 24 липня 1757 року в Миргороді (полковому місті того часу) в козацькій родині Луки Івановича Боровика. Більшість населення Миргорода становили козаки та козацька старшина, які були тісно пов'язані з полковою адміністрацією.
Родина Боровиковських мала багатий досвід іконопису. Батько, брати та дядьки Володимира, крім іконопису, несли військову службу, будучи частиною козацької старшини.
У рідному місті Володимир прожив і працював понад 30 років. 1774 року в Миргородському адміністративному полку він отримав високий ранг значкового товариша.
Рання творчість Боровиковського тісно пов'язана з традиціями українського живопису XVIII століття. До цього періоду належать його релігійні картини, що зберігаються в Київському музеї українського мистецтва, а також портрет бургомістра полтавського магістрату П. Я. Руденка, який можна побачити в Дніпровському художньому музеї.
1788 року під час подорожі на південь України Катерина II зупинилася в одній з резиденцій, декорованою роботами Боровиковського. Імператриця, зацікавившись талановитим художником, запросила його до Санкт-Петербурга.
Саме в Петербурзі Боровиковський здобув славу видатного портретиста. 1795 року він отримав звання академіка, а згодом став радником Петербурзької академії мистецтв.
Боровиковський здобув визнання завдяки своїм портретам, особливо жіночим. Його роботи, як-от "Портрет М. І. Лопухіної" (1797) та "Портрет В. І. Арсеньєвої" (Російський музей, Санкт-Петербург), вирізняються елегійним настроєм. На них самотні жіночі постаті, заглиблені у мрії, зображені на тлі мальовничих сільських пейзажів. Окрім портретів, Боровиковський також майстерно писав мініатюри.
"Портрет Лопухіної": шедевр Боровиковського
"Портрет Лопухіної", написаний Володимиром Боровиковським у 1797 році, зображує 18-річну графиню Марію, дочку відставного генерала Івана Толстого. На момент написання портрета юна дівчина була одружена лише рік. Замовником портрета був її чоловік, єгермейстер при дворі Павла I.
На полотні постає образ юної графині, сповненої краси, здоров'я та щастя. Її обличчя сяє спокоєм і ніжністю. Проте, через п'ять років після написання портрета, Марія захворіла на сухоти і померла.
Відходячи від традицій репрезентативного портрета, де акцент робиться на статусі та багатстві моделі, Боровиковський прагнув розкрити особисті, інтимні риси характеру Марії Лопухіної.
Одним із ключових моментів портрета стає тема гармонійного єднання людини з природою, характерна для естетики кінця XVIII століття, що сформувалася під впливом сентименталізму. Цю єдність художник підкреслює за допомогою композиційно-ритмічних та колористичних співвідношень. Марія зображена на тлі пейзажу (умовному та декоративному), в якому вже простежуються типові риси російського національного пейзажу - берізи, колоски жита, волошки.
Боровиковський свідомо відмовився від пишних аксесуарів, дорогих коштовностей та пір'я. Марія одягнена у вільне біле плаття, опоясане блакитним шарфом. На голові красуні немає пишної перуки, лише красиво укладене власне волосся. Така лаконічність і простота одягу підкреслюють природну красу юної графині та відповідають естетиці сентименталізму.
Завдяки майстерному використанню художніх прийомів Боровиковському вдалося створити напрочуд живий та емоційний образ Марії Лопухіної. Він зумів передати глибину її почуттів, щирість та поетичність натури.
Особливості портрета
"Портрет Марії Лопухіної" по праву вважається одним із найвидатніших творів Володимира Боровиковського. Цей шедевр вражає не лише бездоганною майстерністю виконання, але й глибиною психологічного образу юної дворянки.
В образі Марії Лопухіної відчувається неповторний шарм та легкий драматизм. Її очі, на яких художник зосередив особливу увагу, наповнені світлом, легким кокетством та свідомістю власної краси.
Водночас погляд Марії не задумливий, а злегка розсіяний. Здається, вона заглиблена у власні думки та мрії, не звертаючи уваги на те, що відбувається навколо.
Обличчя героїні свідчить про те, що вона володіє не лише зовнішньою красою, але й багатим внутрішнім світом, щирим серцем та гострим розумом.
Відчувається, що Боровиковський вклав у цей портрет не лише майстерність, але й частинку своєї душі. Він зумів не лише вдало відтворити риси обличчя моделі, але й передати її емоції, думки та почуття, створивши глибокий і багатогранний образ.
"Портрет Марії Лопухіної" вражає не лише глибиною образу, але й бездоганною майстерністю виконання. Боровиковський вдало використовує лесирувальну техніку, яка полягає в тому, що крізь верхні шари фарби просвічуються глибокі основні мазки. Це дозволяє створити ефект глибини, об'єму та світіння, роблячи картину більш живою та емоційною.
Колористична гама портрету дуже гармонійна. Бліді, пастельні тони фону (ніжно-зелений) та шалі (ніжно-ліловий) контрастують з насиченим блакитним поясом і білим платтям Марії. Ці кольори не лише підкреслюють красу героїні, але й підсилюють емоційне звучання портрету.
Українські мотиви в портреті Марії Лопухіної
Окрім вражаючої краси та майстерності виконання, "Портрет Марії Лопухіної" приховує в собі й глибший сенс. Деякі дослідники вбачають у ньому натяки на українську ідентичність художника. Сині волошки на тлі жовтої пшениці та синьо-жовтий пояс Марії можуть трактуватися як символи, притаманні українській національній традиції. Ця інтерпретація підкреслює зв'язок Боровиковського з його рідною землею та його прагнення поєднати красу природи з жіночою красою.
Містичні легенди навколо портрета
З часом портрет Лопухіної обріс містичними легендами. В епоху Пушкіна ходили чутки, що пов'язували "Портрет Лопухіної" Боровиковського з трагічною долею юних красунь. У столичних салонах ходили чутки, що погляд на портрет віщує смерть, близько десятка дівчат на виданні померли після того, як побачили його. Забобонні люди вірили, що в картині живе дух графині Лопухіної, який забирає душі молодих дівчат.
Ці забобони, ймовірно, виникли через трагічну долю Лопухіної, котра померла невдовзі після написання портрета. Життя Марії Лопухіної, зображеної на портреті, було коротким і трагічним. Незабаром після його написання вона померла від сухот. Її батько, відставний генерал Іван Толстой, був відомий містик і масонський майстер. Тож не дивно, що виникли чутки, нібито йому вдалося ув'язнити дух доньки в цьому портреті. Жахливі пророцтва віщували, що кожна юна дівчина, котра погляне на картину, скоро помре.
Чутки про те, що шедевр Боровиковського "Портрет Лопухіної" фатально впливає на життя молодих дівчат, розвіяв меценат Павло Третьяков. Він викупив картину та подарував їй нове життя в стінах своєї галереї. Цим витвором мистецтва милувалися не лише сучасники художника, але й продовжує захоплюватися нинішнє покоління.
Доля портрета
Після створення у 1797 році портрет протягом тривалого часу перебував у приватній колекції родини Марії Лопухіної. Він зберігався у племінниці Марії Іванівни, дочки її старшого брата Федора Толстого, котра бережно зберігала його як цінну сімейну реліквію. Саме в її будинку наприкінці 1880-х років портрет побачив Павло Михайлович Третьяков. Звідти він і потрапив до колекції Третьяковської галереї.
Варто зазначити, що в колекції Третьякова представлені й інші роботи Боровиковського, проте саме "Портрет Марії Лопухіної" користується найбільшою популярністю серед відвідувачів галереї.
"Портрет Марії Лопухіної" Боровиковського виставлявся в москві лише двічі. Цей шедевр ніколи не покидав меж росії. І досі він вабить до Третьяковської галереї шанувальників творчості художника, які прагнуть помилуватися унікальним полотном. Можливо, хтось хоче відчути на собі магію майстерності Боровиковського та довести, що картина не має зловісної сили.
Сьогодні "Портрет Марії Лопухіної" вважається одним із найвидатніших творів українського митця портретного живопису. Він вражає красою, майстерністю виконання та емоційною глибиною. Містичні легенди, що оточують портрет, лише підкреслюють його унікальність і роблять його ще більш привабливим для глядачів.
Спадщина та вшанування
Володимир Боровиковський - один із найвидатніших українських художників XVIII століття. Він здобув славу майстра портрета, який зумів втілити на полотні не лише красу своїх моделей, але й їхню душу. Його твори й досі вражають глядачів своєю щирістю, майстерністю та емоційною глибиною.
Пензлю Володимира Боровиковського належить близько 200 портретів, де він з майстерністю та психологічною глибиною зображував своїх сучасників. Окрім портретів, Боровиковський створив чимало ікон, які й досі вражають глядачів величчю і духовністю. Твори цього талановитого майстра прикрашають експозиції багатьох музеїв України та росії, де вони й досі захоплюють і надихають шанувальників мистецтва.
Вшановуючи пам'ять видатного українського художника Володимира Боровиковського, у 2000-х роках у його рідному місті Миргороді одну з вулиць було названо його ім'ям. А наприкінці 2008 року в центрі міста, на вулиці Миколи Гоголя, урочисто відкрили пам'ятник славетному землякові роботи скульптора Миколи Мірошниченка.
