Талер: свідок минулого на українських землях

Срібний талер, важка і блискуча монета, став символом стабільності та процвітання в Європі XVI-XIX століття. На українських землях, що були перехрестям торговельних шляхів і місцем бурхливих історичних подій, талер відіграв важливу роль. Він був свідком розквіту міст, сприяв розвитку торгівлі та ремесел, а також став невід’ємною частиною повсякденного життя людей.

У цій статті ми здійснимо подорож у минуле, щоб розкрити таємниці талера, його історію, різноманітність видів та вплив на життя наших предків. Ми дізнаємося, як талер потрапив на українські земли, яку роль він відіграв в економіці козацької держави і чому досі залишається об’єктом досліджень нумізматів та істориків.

Історія виникнення

Історія талера сягає XV століття, коли Європа переживала бурхливий економічний та політичний розвиток. Зростання торгівлі, розвиток міст і збільшення видобутку срібла призвели до гострої потреби в стабільній монеті, яка б задовольняла потреби як купців, так і простих людей. Саме талер став такою монетою. Період обігу цієї високопробної монети в окремих країнах тривав до кінця ХІХ ст.

Перші талери з'явилися у 1484 році за ініціативи ерцгерцога Тіролю Сигізмунда. Ці срібні монети важили рівно одну унцію, що відповідало 31,83 грамам, з яких 29,232 грами припадали на чисте срібло. Такий високий вміст дорогоцінного металу (937,5 проба) забезпечував талеру високу вартість і довіру на ринку.

Гульденгрош 1486 року ерцгерцога Тіролю Сигізмунда

Спочатку цю срібну монету називали гульденгрошем, що в перекладі означало "важка монета". Її вартість дорівнювала 60 крейцерам, 21 грошену або 1 гольдгульдену. Серед перших гульденгрошенів, окрім саксонських, з’явилися чеські капмютцеталери, які карбувалися з 1518 року в Іоахімській долині. Цей регіон був відомий своїми багатими срібними копалинами, які приносили значні прибутки як династії Габсбургів, так і місцевим феодалам, роду Шлик. Саме завдяки цим монетам, що карбувалися в Іоахімсталі, з середини 20-х років XVI століття за всіма подібними монетами закріпилася назва "іоахімсталери". Згодом у різних регіонах Європи прижилася друга частина цієї назви – "талер", а в московській державі – "єфимок".

Іоахімсталер 1525 року

У 1566 році в Священній Римській імперії було запроваджено рейхсталер – імперський талер, який став загальноприйнятою грошовою одиницею. Згодом рейхсталер вийшов за межі Німеччини і почав активно використовуватися в грошовому обігу майже всієї Північної Європи. Ця монета настільки завоювала популярність, що в різних країнах отримала свої назви: у Франції – екю, в Італії – скудо, в Іспанії, Мексиці та Південній Америці – песо, а в скандинавських країнах – далер. Навіть американський долар веде своє походження від талера. Протягом чотирьох століть талер залишався однією з найстабільніших і найпоширеніших грошових одиниць у світі, використовуючись як для розрахунків, так і як міра вартості товарів.

У період з кінця XVI до першої половини XVIII століття талери карбувалися на численних монетних дворах по всій Європі. Серед них були монетні двори Німеччини (тодішньої Священної Римської імперії), Чехії, Італії, Іспанії, Нідерландів (як іспанських, так і голландських), Швеції, Австрії, Угорщини, Швейцарії, Литви та Польщі. Таке широке географічне поширення карбування талерів свідчило про їхню високу популярність і важливу роль у європейській економіці.

Дизайн талера був не просто прикрасою, а й носієм важливої інформації. На монетах зображували портрети правителів, герби міст і держав, релігійні символи й алегоричні фігури. Портрети правителів підкреслювали їхню владу і служили пропагандистським інструментом. Герби символізували приналежність монети до певної території, а релігійні символи відображали духовні цінності того часу. Художня цінність талерів була досить високою. Багато монет були виконані майстерними гравірувальниками і являли собою справжні витвори мистецтва.

Спочатку талери були привілеєм заможних верств суспільства. Їх накопичували у своїх скарбницях королі, князі, аристократи, духовні особи та заможні купці. Талерами сплачували великі борги, контрибуції, купували землі та маєтки, наймали війська, викупляли полонених та здійснювали масштабні торговельні операції на міжнародному рівні. Проте з часом талер став більш доступним і почав використовуватися в повсякденному житті. Вже наприкінці XVI століття талери стали звичним платіжним засобом на ярмарках та місцевих ринках, де їх активно використовували представники середніх верств населення міст.

Згідно з польськими актовими записами XVI століття, курс талера постійно зростав. Якщо у 1528 році за одного талера давали 30 польських грошів, то вже у 1600 році – 37. Паралельно з цим зростали і ціни на товари та послуги, що свідчить про інфляцію. Ця тенденція продовжилася і в першій половині XVII століття.

Талер на українських землях: грошовий лідер

Свою присутність на українських теренах талер здобув завдяки розвиненим торговельним зв'язкам. Він потрапляв сюди через численні торговельні шляхи, що пролягали через українські землі, з'єднуючи Східну і Західну Європу. Купці, які рухалися цими шляхами, привозили з собою талери, що поступово починали обіг в українських містах і селах. Крім того, активна торгівля з сусідніми державами, як-от Польща, Литва, Молдова також сприяла поширенню талерів. А використання талерів для сплати податків і мит державі лише посилювало цей процес.

На українському ринку першої половини XVII століття особливою популярністю користувалися талери різних видів. Найбільш цінувалися так звані "биті", "коронні", "старі", "імперські", "левкові", "крижові", "любські" талери, а також монети Брауншвейга, Брабанту та Гданська.

Талер Брауншвейга 1617 року

Перші польські талери з'явилися в обігу в 1533 році за ініціативи короля Сигізмунда І Старого (1506–1548), чоловіка відомої італійської принцеси Бони Сфорци. За своїм зовнішнім виглядом та характеристиками вони нагадували чеські та німецькі талери того часу. Карбували їх на Торунському монетному дворі, але у невеликій кількості. Один талер важив 27,266 г. Згодом, у 1540 році, у Великому князівстві Литовському з'явилися талери вартістю 30 срібних грошів. А за часів правління Сигізмунда II Августа (1545–1572) талери набули нового вигляду, перетворившись на своєрідні монети-медалі з портретом короля.

Талер Сигізмунда II Августа

Систематичне карбування талерів в Речі Посполитій розпочалось у 1580 році за правління короля Стефана Баторія (1576–1586). Саме з цього часу польські талери та їхні частини (півталери, орти, шостаки, трояки, півтораки, гроші, півгроші) отримали назву "коронних". Ці монети карбувалися на монетних дворах Олькуша (для польських земель) та Вільно (для Великого князівства Литовського). Варто зазначити, що маса одного коронного талера становила 28,5 г, з яких 24,3 г припадало на чисте срібло.

Талер 1586 року польського короля Стефана Баторія

За часів правління Сигізмунда III Вази (1587-1632 рр.) поряд із традиційними "важкими" талерами, які на українських землях також називали "битими", почали карбувати так звані "легкі" талери. На "легких" талерах розміщували цифру "XXX", що вказувало на їхню вартість у 30 срібних грошей. На українському ринку ці монети отримали назву "копових". Їхня маса становила приблизно 20 грамів, з яких лише 12,5 г було чистого срібла.

"Важкі" або "биті" талери вагою 28,8 г часто називали "імперськими" за аналогією з німецькими талерами, карбованими за Аугсбурзьким статутом Карла V.

Рейхсталер 1705 року

У письмових джерелах та скарбах XVI-XVIII століть на території України дуже часто зустрічаються такі види талерів, як гданські, левкові та крижові. Гданські талери, карбування яких розпочалося у 1577 році у місті Гданську, мали вагу 28 грамів. На аверсі цієї монети традиційно зображували герб Гданська – корону, два хрести та двох левів, а на реверсі – фігуру Ісуса Христа з хрестом. Хоча гданські талери були популярними, за якістю вони трохи поступалися німецьким рейхсталерам.

Гданський талер 1577 року

Левендальдери, або левкові талери, вперше з'явилися у 1578 році в Нідерландах. Їхньою характерною рисою було зображення лева на аверсі та воїна на реверсі. На Лівобережжі у другій половині XVII століття один левендальдер дорівнював 60 старим срібним литовським або 75 сучасним польським грошам. Ці легкі талери вагою близько 24 г часто згадуються в історичних документах. Зокрема, у літописі Самійла Величка описано майно фастівського полковника Семена Палія, серед якого було "таляров чотириста и шестнадцать и чвертка. Левов битих сорок и три...", що свідчить про популярність левкових талерів серед української шляхти.

Левковий талер. або левендальдер 1585 рік. Нідерланди

Талер "крижовий", або "крижак" – це назва монет талерного типу (альбертусталерів), яку часто використовували в українських письмових джерелах ХVІІ–ХVІІІ ст. Назва "альбертусталер" походить від імені намісників Альберта й Ізабелли (1599–1621). Монета містить 24,65 г чистого срібла, що на 1,33 г менше, ніж імперський талер. На одному боці зображено косий андріївський хрест бургундського типу, а також імена намісників іспанських Нідерландів з їхніми титулами. На другому боці – іспанський гербовий щит під короною, оточений Орденом Золотого руна і легендою. 

Крижовий талер 1621 року

Альбертусталер (патагон) 1618 року. Іспанські Нідерланди, Брабант

Талер в епоху козаччини

Іван Крип'якевич зазначав, що Богдан Хмельницький (1648–1657) правив Україною, як "цілком незалежний володар", що відображало його авторитет і автономію в управлінні державою. Визначаючи особливості полкового устрою та фінансової політики Гетьманщини, Крип'якевич підкреслював їхню ефективність, організованість та чіткість. Хмельницький вмів знаходити баланс між інтересами різних соціальних груп – старшини, рядового козацтва, міщан, селян та православного духовенства, що сприяло стабільності держави.

Доходи до гетьманської скарбниці надходили у вигляді золотих і талерів, здебільшого з прямих податків, які сплачували селяни та міщани. Козаки і монастирі податків не платили. Додатковими джерелами прибутків були прикордонні мита, а також значні надходження від промисловості та торгівлі, які активно розвивалися в цей період. Гетьман також підтримував великі ярмарки та ремесла, що сприяло економічному зростанню і наповненню бюджету держави.

З 1655 року з'являються згадки про "гетьманського підскарбія", який відповідав за управління гетьманською казною, контролював прибутки та витрати держави. Збирачів податків називали індукторами або екзакторами, вони займалися збором мита з іноземних купців та податків на горілчані напої. Доходи українського скарбу в цей час сягали 1 мільйона золотих.

Сам талер став невід'ємною частиною повсякденного життя українців різних соціальних верств. Шляхта накопичувала талери у своїх скарбницях як символ багатства і престижу, використовуючи їх для великих покупок, інвестицій та оплати послуг. Міщани використовували талери для здійснення повсякденних покупок на ринках, оплати послуг ремісників та купівлі нерухомості. Навіть селяни, хоча частіше мали справу з дрібною розмінною монетою, також могли використовувати талери для великих покупок або сплати податків.

Історичні документи, літописи й археологічні знахідки свідчать про широке використання талерів в Україні. Договори, описи шляхетських маєтків та скарбниць козацьких полковників і гетьманів часто згадують про талери як про основну грошову одиницю обміну та накопичення.

Використання талера у торгівлі

Талер мав значний вплив на розвиток економіки України. Як стабільна і широко визнана валюта, він стимулював розвиток торгівлі як всередині країни, так і за її межами. Ремесла і промисли також відчули позитивний вплив талера, оскільки виробники мали можливість продавати свою продукцію за цю валюту. Талер був не просто грошовою одиницею, а й важливим інструментом економічного розвитку України, який сприяв її інтеграції в європейський економічний простір.

Свідчення про використання талерів на ринку можна знайти у численних актових документах, музейних фондах, приватних колекціях, а також в іноземних джерелах. Наприклад, під час облоги Львова турецькими військами у 1672 році місто було змушене сплатити великий викуп, частина якого складалася з "сорока тисяч червоних золотих і сорока тисяч талерів битих". Це лише один з прикладів того, як талери використовувалися в різних сферах української економіки.

Українські гетьмани того часу активно підтримували розвиток торгівлі, ремесел та промислів, сприяли розбудові міст і проведенню великих ярмарків. Ці ярмарки проходили по декілька разів на рік і часто приурочувалися до релігійних свят, що збирали людей з різних регіонів України. Найбільші ярмарки, багаті на товари з різних куточків світу, проходили в таких містах, як Київ, Лубни, Ніжин, Кролевець, Львів, Полтава, Вінниця, Кам'янець-Подільський та багато інших. 

Талери також використовувалися для внутрішньої торгівлі на спеціалізованих ринках, де продавалися певні товари. Наприклад, Глухів – столиця гетьманів за часів Івана Скоропадського, Павла Полуботка, Данила Апостола і Кирила Розумовського – спеціалізувався на виробництві хліба, горілки, церковних дзвонів, мідного та бронзового посуду, а також гармат. Ромни відзначалися торгівлею тютюном, а Кролевець – худобою. У Львові також велась активна торгівля худобою та холодною зброєю.

Важливо підкреслити, що талери не лише використовувалися як засіб обігу на ярмарках та ринках, але й були невід'ємною частиною української торгівельної системи. Їх приймали як платіж за різні товари – від сільськогосподарської продукції до промислових виробів. Окрім того, талери часто виступали в ролі міжнародної валюти, що полегшувало торгівлю з іншими країнами та регіонами, включаючи сусідні держави, як-от Польща, московія та Османська імперія.

Актуальність вивчення історії талера сьогодні

Вивчення історії талера залишається актуальним і сьогодні, оскільки цей монетарний феномен відігравав важливу роль у формуванні економічних процесів минулого і вплинув на сучасні фінансові та торговельні системи. Талер як міжнародна валюта, яка широко використовувалася у Європі, включно з Україною, є прикладом ранньої глобалізації, коли торгівля між державами стимулювала економічний розвиток і впливала на міжнародні відносини.

Розуміння історії обігу талера дає змогу простежити механізми формування фінансових інститутів, системи оподаткування, а також роль грошових потоків у розвитку міст, торгівлі та ремесел. Наприклад, українські ярмарки, де талери використовувалися як засіб обігу, сприяли економічному зростанню та інтеграції в міжнародні торговельні мережі.

Крім того, вивчення минулих монетарних систем допомагає аналізувати сучасні економічні кризи, інфляцію та грошову політику. Історичний досвід показує, як економічні рішення минулого (наприклад введення нових податків або грошових реформ) впливали на соціальні групи, внутрішню стабільність і міжнародні відносини. У сучасному контексті, коли питання валюти й економічної незалежності залишаються актуальними, вивчення таких історичних прецедентів, як талер, дає важливі уроки для формування більш стійких фінансових систем.

Read also


Readers' choice
up