Війна: Що я можу зробити корисного? Як позбутися провини?

Як позбутися провини?

Йде 12 день війни. 16 день нашої нової реальності. І для багатьох - 16 день провини.

За те, що в безпеці, коли інші - ні. За те, що не поїхали в безпечне місце раніше і тепер є "тягарем". За те, що недостатньо активні та корисні, коли інші - крадуть танки голіруч. За те, що живі, коли хтось загинув.

Найголовніші ліки від провини - корисна дія. Тому два головні запитання наразі звучать так: що я можу зробити корисного? Як я можу впливати на інших, щоб вони були корисними?

Провина - це механізм, що дозволяє нам помітити різницю між "як я мала б зробити" і "як я зробила" та виправити негативні наслідки своїх дій і вибору, щоб не повторити це в майбутньому.

І тут ми підходимо до ключової задачі - відрізнити здорове почуття провини від токсичного.

Отже, що таке здорова провина?

Я зробила щось погане, зробила з того висновки, здобула свій досвід. Я зрозуміла, де моя помилка в минулому, та виправила це своїми діями в теперішньому, принесла своїми діями користь, що "покриває" наслідки моїх дій.

Я зробила так, як змогла на той момент. Зараз я можу зробити інакше. Таким чином "мавр зробив свою справу, мавр може іти": наслідки минулого перекриті діями в теперішньому, висновки на майбутнє зроблені, провина зникає.

А що тоді токсична, нездорова провина?

Це та провина, що не дає можливості винести досвід з минулого, зробити корисні дії в теперішньому та не допустити повторення в майбутньому.

Я не зробила нічого поганого, але в результаті цього сталося щось погане. Я зробила правильний вибір, виходячи з тих даних, що мала в минулому, але зараз маю погані наслідки.

Я відправила дитину до бабусі в село, а тепер там бої та гуманітарна катастрофа. На момент прийняття рішення це був хороший вибір. Але зараз я звинувачую себе у цьому рішенні, бо "я мала би це знати!"

Провина тут - поведінкова форма безвиході. Я не можу винести раціонального висновку з минулого щодо своїх поганих дій, щоб зробити корисну дію в теперішньому та не допустити такого на майбутнє.

Хто винен?

Коли стаються жахливі події, ми шукаємо винних. На цьому алгоритмі "винен-покараний" тримається наше відчуття стабільності, передбачуваності та безпечності світу.

Але тут є дуже небезпечна пастка. На цій пастці тримається багато страшний речей.

Ми шукаємо простих та логічних пояснень, щоб впоратися з невизначеністю світу довкола.

І провина - один із таких механізмів. Провина дає логічні підстави для поганих подій: це не просто так, це тобі покарання за погану поведінку. Отже, щоб зі мною не сталося чогось поганого, треба просто не робити погано.

Але це не так. Світ такий, який є. Непередбачуваний. Невизначений. Погані події стаються з різними людьми - і хорошими, і поганими.

Віктимблеймінг, що тримається на думці "якщо з жертвою сталося щось погане, то це тому, що вона зробила щось погане, неправильне" є не тільки хибним, але і небезпечним способом захисту від тривоги щодо невизначеності світу.

Це дає ілюзію "якщо я буду робити інакше, я буду точно в безпеці".

Але світ не є ані абсолютно передбачуваним та безпечним, ані абсолютно небезпечним і хитким. Світ є таким, яким є.

І наше завдання - розумно контролювати те, що ми можемо контролювати, і навчитись справлятися з тим, що не можемо, навіть якщо це жахливо.

Коли ми звинувачуємо жертву, коли ми звинувачуємо себе, ми не перешкоджаємо повторенню жахливих подій у майбутньому, бо це не ми розв'язали цю криваву війну.

Коли ми звинувачуємо агресора - ми допомагаємо світу ставати безпечнішим, бо робимо все, щоб покарати винного, щоб не допустити повторення цієї поведінки в майбутньому.

Що робити?

Найважливіше, що ми можемо робити зараз, щоб справлятися зі своїми почуттями провини - це діяти на користь своїм близьким, своєму оточенню і суспільству.

Ми маємо робити те, що можемо й там, де можемо. Неважливо, де ви є. Важливо, що ви робите.

Багато з тих, хто поїхав у безпечне місце, можуть діяти там набагато ефективніше, і бути кориснішими, ніж під обстрілами. Нам потрібно не лише вижити, але і жити та відбудовувати країну після перемоги.

Складіть список задач, які ви можете робити зараз на своєму місці. Допоможіть тим, чим вмієте. Навчіться тому, що ще не вмієте, і що вам легко дається.

Складіть список задач, які ви можете робити зараз на своєму місці. Допоможіть тим, чим вмієте.
Не змушуйте рибу літати, знайдіть їй корисну задачу у воді.

І знайте - ваші думки самозвинувачення не допоможуть нікому: ні вам, ні оточенню.

Подивіться на свою руку уважно. Роздивіться усі зморшки, лінії, нігті та шкіру. Цілу чи поранену. Це ваша рука. Вона може вам подобатися або ні. Але вона вам належить.

Але ваша рука - це не весь ви. Ви не є рука, ви є кимось більшим за свою руку.

Так само і наші думки - вони належать нам, але ми не є думками. Тож нехай думки будуть, але не заважатимуть вам діяти раціонально.

Почуття провини говорить не про те, що ви погана людина. Воно говорить про те, що ви людина, яка має чутливість до потреб інших, і хоче бути кращою людиною та діяти краще.

Пам'ятайте: токсичне почуття провини дуже непросто здолати. Якщо вам потрібна допомога - звертайтеся до спеціалістів, турбуйтеся про себе.


Психотерапевтка Оксана Єфремова


Читайте также