У рік Брамса

Цього року світова громадськість відзначає 150-ті роковини від дня народження Йоганнеса Брамса. Однією з найвизначніших подій львівської брамсіани став вечір скрипкових сонат компо­зитора, що відбувся в концертному залі імені С. Людкевича. Виконавці – Лідія Шутко і Марія Крушельницька. І скрипалька, і піаністка, відзначені почес­ними титулами, добре знані слухачам не тільки Львова, республіки, а й багатьох міст Радянського Союзу.

Скрипко­ві сонати Брамса, які правильніше назвати дуетами для скрипки і фортеп’яно, належать до його вершинних творів. Вони чарують слухача солодкими, співучими темами, стрункою і логічною конструкцією, є вдячним матеріалом для вияву виконавських здібностей музикантів. Водночас сповнені серйоз­них ансамблевих труднощів. Соната G-dur прозвучала напрочуд емоційно, перекон­ливо, натхненно, розвіявши будь-які сумніви щодо того, чи зможуть злитися у злагодженому ансамблі дві такі різні, яскраві індивідуальності.

Пісенною називають Сонату A-dur. І справді, вже й в першій її частині, і у фіналі ґраціозно звучать мелодії пісень Брамса. За свідченням артисток, саме ці епізоди допомогли їм відчути радість спільного музикування, взаємо­розуміння. Вони глибоко відтворили зміст, характер Сонати, стиль композитора, втішили слухачів тонким, ідеальним ансамблем.

Сонаті d-moll притаманний справжній концертний розмах – і в масштабності образно-емоційних контрастів, і в багатстві віртуо­зної фактури. Пафос і ліризм, драматизм і ґрація, задума і дієвість міцно поєднуються в цьому творі, наповнюють його багатопла­новим змістом. Визначальний тон інтерпретування був драмати­чним, що особливо виявилося в трактуванні крайніх частин. Початкове Аllegro прозвучало активно, з міцним вольовим імпульсом. А фінал Сонати став напруженою кульмінацією всього концерту.

При єдності виконавської концепції, злагодженості дуету кожна з артисток зберегла свою індивідуальність. Лідія Шутко полонила слухачів багатством відтінків, рідкісною теплотою тону. A Марії Крушельницькій ближчою виявилася сфера активного, навіть характерного інтонування з виразною артикуляцією мотивів, роздільною вимовою акордів, короткою педаллю.

Н.Кашкадамова

Культура і життя.- 12.VI.1983.