Творче кредо піаністки

Вона виходить назустріч оплескам слухачів і зупиняється біля розкритого концертного роялю зовсім просто і невимушено. Від міцної високої постаті віє спокоєм і силою. Губи вперто стиснуті, погляд зосереджений, суворий, але уважний. І хоч бузковий шовк її вечірньої сукні міниться грайливими складками, розумієш – це трудівниця, і те, що хоче вона сказати залу, буде вагомим і серйозним.

Піаністка Марія Крушельницька.

Та ось усмішкою засвічуються очі, звернені в зал до молодших товаришів, до учнів. У цій усмішці – доброта і гумор, зовсім молода і безпосередня, вона викликає довіру до артистки, переконує у повній щирості її мистецтва.

Останній концертний сезон був плідним для піаністки. Вона розпочала його у вересні, в присвяченій 85-річчю від дня народження Романа Сімовича програмі філармонії, виконанням Концерту для фортеп’яно з оркестром цього львівського композитора. Цей один з останніх творів Сімовича складається з трьох частин, відзначених симфонічним розмахом, і охоплює різноманітні образи – від драматичних, тривожних у першій частині до світлих, ліричних та танцювальних. У його трактуванні виявились кращі риси стилю Крушельницької – романтична піднесеність, виразність мелодійної інтонації, темброве багатство звучання. Водночас у прочитанні першої частини відчутна була і драматична, сувора нота – у виконавському партнерстві з темпераментним дириґентом Ігорем Сімовичем саме піаністка була носієм мужнього, стримуючого начала.

Наступна афіша з анонсом виступу Марії Крушельницької у авторському вечорі московського композитора Бориса Чайковського показала зростаючу напругу її творчого пошуку. Несподіваним був уже сам вибір твору – Фортеп’янного концерту Б.Чайковського – не тільки складного, маловідомого і ще не апробованого виконавцями, але й далекого від романтичних уподобань у звичному репертуарі піаністки. Для його інтерпретації треба було мобілізувати весь немалий уже досвід роботи з підготовки прем’єр фортеп’янних творів, а в чомусь і перебудувати власні художні засоби, “переступити через себе”. Артистка справилася зі складним завданням – знайшла свою концепцію твору, розкрила задум автора, але й не зрадила себе, свого обличчя.

Найважчим було виявити і повноцінно донести до слухачів особливості змісту. Про нього багато сперечалися, з ним не лише згоджувалися, але й заперечували його, і доля твору залежала від виконання. У прочитанні М.Крушельницької жоден епізод Концерту не залишився беззмістовним, формальним. Вона максимально виявила і загострила всю експресію музики і це вийшло переконливо, сприйнялося як органічна властивість твору. Співвідношення п’яти частин Концерту було потрактовано контрастно: напориста – лірична – драматична – весела – фінал. Характер інтерпретації визначила перша частина Концерту – величезна токата, неначе з блоків складена із стабільних звукових площин, формованих настирливими повтореннями одного тону. Швидкий темп дозволив піаністці об’єднати розвиток у частині наскрізним наростанням і довести його в кульмінації до високої напруженості. Гідним партнером у цьому трактуванні був симфонічний оркестр Львівської філармонії, керований Д.Пелехатим.

Прочитання М. Крушельницької – сміливе, проблемне, творче. Своєю грою вона не розважає, не бавить слухачів, а дошукується до правди мистецтва, до самої суті життєвого змісту, втіленого у музиці. Артистка постійно у пошуку… Шлях її нелегкий, не застрахований від помилок і зривів. Успіх нових, ще не апробованих виконавських робіт не гарантований. Артистка не лякається цієї небезпеки і в остаточному результаті завжди виграє як митець у збагаченні свого мистецтва, у інтересі і довірі слухачів.

Лабораторія творчого пошуку – це щоденна робота піаністки. В ній і власні вправи на фортеп’яно, і уроки з учнями. Педагогіка і творчість тісно сплелися у житті М.Крушельницької і уроки стають концертами, коли вона показує учням приклад виконання на фортеп’яно, а кожен концертний виступ має значення не тільки видатного мистецького переживання, але й уроку для десятків молодих музикантів Львова. Таким був і концерт у залі імені С. Людкевича 19 травня цього року, в якому піаністка запропонувала до уваги слухачів 11 Етюдів у формі старовинних танців В. Косенка.

Виконання в одній програмі монументального циклу В.Косенка доводиться чути дуже рідко, це надто складне завдання. Поки що немає і його повного запису на платівці. Проте тільки таке виконання дозволяє оцінити і зрозуміти композиторський задум, у якому об’єдналися інтонаційна основа української пісні зі старовинними танцювальними формами та пишністю романтичного піанізму.

М.Крушельницька продемонструвала бездоганну піаністичну форму, легко справляючись з виснажливими і каверзними технічними труднощами, що становлять значну частину композиторського задуму Етюдів. Артистка заграла цикл масштабно, “широким штрихом”, випукло співставляючи контрастні характери п’єс, типи руху і колорити звучання. Стало ясно, що мужність, суворість, лапідарність трактувань, відчутні уже в попередніх програмах, – це не випадкові риси, а сьогоднішня тенденція у її піаністичному стилі. Таке прочитання дозволило сприйняти 11 Етюдів Косенка як цілісний цикл, зрозуміти його драматургію, відчути кульмінації не тільки окремих, теж досить довгих, п’єс, а й цілого твору, – розкрило його монументальну велич.

А однак і при такому прочитанні не втратилася особиста інтонація Крушельницької–піаністки. Вона найбільш відчутна була у повільних розділах, де промовляла журливим голосом української пісні, та впізнавалася і у грайливих танцях – своєю щирою безпосередністю. Завдяки цьому виконання набуло художньої довершеності. Ця цікава і значна виконавська робота заслуговує бути зафіксованою у звукозапису і добре б зробила фірма “Мелодія”, якби видала платівку з Етюдами у формі старовинних танців В.Косенка, виконаними М.Крушельницькою.

Закінчився напружений концертний сезон піаністки Марії Крушельницької у Львівській філармонії. Проте ще не закінчено робочий рік. Починаються випускні іспити у консерваторії, до яких Марія Тарасівна, сама – також член державної екзаменаційної комісії, готує своїх вихованців. А попереду – звукозаписи, нові концертні програми. Артистка повна творчих планів. Тож побажаймо їй натхнення і наснаги у нелегкій, але шляхетній праці на ниві фортеп’янного мистецтва.