5 фактів про еволюцію

Про альтруїзм, мову та роль вірусів в еволюції.

Еволюція була і продовжується безперервно, але спостерігати її ми не можемо. Історія Homo Sapiens настільки коротка, що за цей час не утворилося жодного нового виду. Але на основі палеонтологічних даних вчені фіксують, що органічний світ дійсно змінювався: на нижніх шарах гірських порід можна знайти організми, які не мають із сучасними нічого спільного. Зміни помітні на поступових, послідовних зрізах. І завдяки цьому ми можемо казати, що спостерігаємо еволюцію.

Еволюція – це комплексний процес

Коли ми говоримо про еволюцію, то найчастіше маємо на увазі саме еволюцію мозку. Насправді це комплексний процес, і ми можемо помітити безліч відмінностей, порівнюючи сучасну людину з її предками. Наприклад, змінювалася структура скелета, способи пересування та будова імунної системи.

Відмінності є також і на молекулярному рівні – скажімо, у концентрації метаболітів, амінокислот та нуклеїнових кислот. Особливо важливі у вивченні еволюції мозку жири, оскільки мозок більш ніж на 50% складається з них. З точки зору експресії генів та концентрації метаболітів, особливо концентрації ліпідів, людський мозок відрізняється від мозку шимпанзе, макак та мишей дуже сильно.

Природний добір не виключає альтруїзм

Біологічний альтруїзм - це поведінка в живій природі, при якій тварина знижує свої шанси на розмноження, але тим самим приносить користь іншим, і ті підвищують свої шанси на розмноження. Відомий приклад - мурахи: вони не вирощують власне потомство, а дбають про потомство іншого організму - матки. На перший погляд така поведінка суперечить конкурентній логіці природного добору, але це не так.

Правило Гамільтона пояснює цю невідповідність. Воно говорить, що альтруїзм зберігається при природному доборі, коли виконується умова rB > C, де C - це ціна, яку платить альтруїст, виміряна в тому, наскільки він жертвує своїм розмноженням, B - це репродуктивний виграш, забезпечений альтруїстом матці або іншому організму, так само виміряний в одиницях репродуктивного успіху, а r - це коефіцієнт спорідненості, тобто ступінь генетичної подібності організмів у порівнянні з двома випадковими популяційними організмами.

Мова не еволюціонувала

Мови змінюються, але не еволюціонують, тому термін «еволюція мови» може вводити в оману. Мається на увазі не еволюція мови як такої, а еволюція мовної здібності людини, так звана UG (Universal Grammar - «Універсальна граматика»). UG - це теорія спадкового компонента мовної здібності, тобто здатності засвоювати різні I-мови та користуватися ними.

Один факт про еволюцію мови, який виглядає безперечним, такий: минулі 60 000 років або довше (з тих пір, як останні наші предки мігрували з Африки), еволюції не відбувалося. Не відомо жодних міжгрупових відмінностей у прояві мовної здібності та когнітивних здібностей взагалі.

Віруси відіграють в еволюції величезну роль

У ході еволюції віруси та паразити відіграють величезну роль, тому що історія життя – це історія взаємодії паразита з господарем, завдяки якій удосконалюється імунна система людини. Багато в чому виникнення багатоклітинних організмів стимулюється саме захистом від вірусів.

Наприклад, теломераза - фермент, який забезпечує стабілізацію наших хромосом, - на зорі становлення еукаріотів була зворотною транскриптазою, яка у ранніх еукаріотів входила до складу одного з мобільних генетичних елементів. При цьому наш власний геном десь на дві третини чи трохи менше складається із залишків мобільних генетичних елементів.

Більшість людей вважають, що це марне сміття, але цих елементів так багато, що багато з них використовується для різних потреб. Таким чином, еволюція господарів ніколи не вільна від паразитів і багато чого від них бере.

Світ не втрачає біорізноманіття

Проблема втрати біорізноманіття формулюється прибічниками цієї теорії досить радикально — у твердженні, що сучасність переживає шосте масове вимирання видів. Шосте, тому що науці відомо п'ять масових вимирань, найвідоміше з яких останнє — зникнення динозаврів 65 млн. років тому, наприкінці крейдяного періоду.

Якщо ми зіставимо всі ці цифри, то фактично відоме біорізноманіття лише зростає, і ми, мабуть, збільшуватимемо темпи виявлення біорізноманіття. Тобто взагалі немає жодних підстав турбуватися з приводу втрати біорізноманіття у сучасний період. Тому що всі види, які зникли, 1033 — лише частина з них може бути віднесена до людини, що вона конкурувала на якихось територіях із цими видами, або це були промислові види і так далі.