Гарбузові озера
З житомирської траси, коли восени прямую у столицю, люблю звернути праворуч, де подовжується, чи починається хоромне селище Мрія. І мандрую аж до міста Бишів. Спочатку, мої очі снідають гарбузовим лате до хрумкотілих цукаток. З привабливих позначок на хвіртках та орнаментованій огорожі вільних приватних ділянок, зіньки снідають. Вершки – на вибір: з овечого і козиного молока, кобилячого і …верблюжого, мабуть; молодої корівки і, натякають, що у загашнику пошукають буйволичне. Є й надписи «Надояне з дельфінів ще сьогодні зранку». Хтось рекламує: «Є півлітра молока від сарни». Вибір, як на полтавських історичних базарах та борщагівському нескінченному ринку на Окружній.
Далі неухильно наближаюся до …післясніданкового перекусу. Гарбузові кекси і солоний пиріг із гарбузом та сиром – пропонують чистенько одягнені блогерші-міліонерки з альтанок, двері яких нагадують водіям у захваті - перехрестя вулиць. Чизкейк з гарбузом готують-розкраюють на бічній зеленці вулиці чоловіки з м’язами греко-римської боротьби і дальнобійників. Ножі у них – турецької шаблі і французької м’ясної лавки біля площі Бастилі, завиванками. Заправку замішують тамки ж з багру́лі, українського сорту слив. У видовжених з коноплі гранчаках – згущений сік бекмес. Спиняюся, до двох кухарів на мить стаю третім. Насолоджуємося бекмесом, як пивом на породній розторопші у спеку на корчуватих пляжах капризно щоліта мерзлої Десни. До керма злітаю реактивним одеським відпускним лайнером.
Як би філігранно я не відводив очі від пропозицій на плоті, на піддашках, під стріхою і навіть на півнях, а обід упіймає тебе американським бейсболом. М’ясна запіканка з гарбузом і томатками виявляється легким десертом на соко-узварному, з ніяковінь, побаченні. Обабіч - й прилавки, на імпровізованому ринку у перевернуто-парабольній низині річок полотняних доріг, під якими залишили собі право на існування ручаї і водоверті. З мисочкою супу-пюре з гарбуза та білих грибів – доганяють на гірських вело - три швидкі «Бугатті». Смажений гарбуз і у часнику та гарбузове карі вплинуло й на міг двигун. І він заглухнув. І тільки перебивне смузі із обліпихою і гарбузом схилило мотор увійти у мій стан й завестися. Далі по дорозі – пасти з гарбузом, деруни з гарбуза…
Гарбузовий перламутровий шлях від Житомирської траси не закінчувався і не закінчувався. Я розумів, що вже знаходжуся у столиці. У гарбузовій столиці світу. Баштанна помаранчева і жовта хореографія кабачково-огіркового походження одягалася майстрами куховаріння й живопису у каптури й ажурні очіпки еліпсоподібного струнно-клавішного музичного інструменту, назви якого я ще не взнав.
17.09.2023 р.
