2025. Конкурси
Digital Art з ШІ
Веселі вірші про зиму
Війна, кохання, перемога
Вчитель, який змінив моє життя
За 28 днів весна, кохання…
Зимовий конкурс
Конкурс драбблів
Конкурс одноактних п'єс
Поетична Хвиля
Солодкий літературний конкурс
Тварини – наші друзі, а не іграшки
Читай, малюй, вигравай
Що відбувається у темряві
Владислав Кайола. Конкурс драбблів
0
Поділитися:
Антрацит 2077
Пітьма, що мала бути сутінками. Хмари, що затулили собою сіре небо. Дощ, що ллється крізь тебе, та ти не відчуваєш ані холоду, ані вологості.
Ти – привид. Сіра тінь себе колишнього. Довкола – могили бойових побратимів. Над кожною – випалений сонцем синьо-жовтий стяг.
Осіннє листя лежить неприбране. Кладовище безлюдне. Ти не бачиш ані родичів загиблих, ані працівників цвинтаря. Усі або повмирали, або полишили це місце.
Назавжди.
То для чого тут ти? Лишився, не рушив далі колом перероджень. Чому?
Ти не знаєш. Лише дивишся на почорніле від хмар небо, випалене безжиттєве місто, роботизовані шахти, та курганоподібні терикони, що височіють навкруг.
Ти самотній.
Але існуєш.
